Прощання із героями: у двох громадах Кіровоградщини віддали шану загиблим захисникам
Олександр Безлуцький – шлях від землянина до героя
6 липня у Добровеличківській громаді Новоукраїнського району провели в останню путь Олександра Безлуцького. Його історія тісно пов’язана з Кіровоградщиною, хоча народився він на Херсонщині — у селі Каїри 11 червня 1979 року.
Переїхавши до Липняжки, Олександр закінчив місцеву школу, працював у господарстві та жив звичайним життям, доки війна не внесла свої корективи. У 1997 році він проходив строкову службу у Збройних силах України, а повернувшись — одружився і виховував двох доньок.
Військовий досвід і боротьба за свободу
Активно долучився до захисту країни у непрості часи:
- 2015-2017 роки — брав участь в антитерористичній операції на сході України;
- з початком повномасштабного вторгнення РФ добровільно приєднався до 95-ї окремої десантно-штурмової бригади;
- брав участь у боях на різних напрямках, у квітні 2025 року брав участь у військовій операції на Курщині.
Старший сержант загинув 27 квітня 2025 року під час виконання бойового завдання біля хутора Олешня Суджанського району Курської області на території РФ. Протягом більше року його вважали зниклим безвісти, поки завдяки збігу ДНК не підтвердили його загибель.
Прощання відбулося у рідній Липняжці, де герой знайшов свій останній спочинок на сільському кладовищі.
Прощання з Олександром Безлуцьким у Добровеличківській громаді, 6 липня 2026 року. Фото: Facebook/Добровеличківська селищна рада
Володимир Вовченко – шлях від молодості до захисника
Голова Голованівської громади Сергій Цобенко розповів про прощання з Володимиром Вовченком, який народився 6 червня 1990 року у смт Голованівськ. Після дев’яти класів він вступив до Одеського морехідного фахового коледжу морського та рибопромислового флоту, а згодом продовжив навчання в Одеському водному університеті за спеціальністю інженера-будівельника морських і річкових портів.
Володимир працював на Побузькому феронікелевому комбінаті, разом із дружиною виховував сина. Для підтримки родини їздив на заробітки до Європи.
Від заробітків до зброї – захист рідної землі
- 28 липня 2024 року Володимир став на захист України;
- служив у кулеметному відділенні взводу вогневої підтримки 112 бригади територіальної оборони;
- загинув 1 листопада 2024 року біля села Максимільянівка Покровського району Донецької області.
Довгий час його вважали зниклим безвісти, а загибель встановила експертиза ДНК, що підтвердила смерть солдата.
Пам’ять назавжди
Вшанування загиблих воїнів стало справжнім спільним моментом скорботи для усіх в громадах Кіровоградщини. Люди, що знали героїв, згадують їх мужність, відданість і нескорений дух.
Підписуйтесь на Суспільне Кропивницький у Facebook, YouTube, Telegram, Instagram, WhatsApp, Viber та TikTok, щоб бути в курсі найважливіших новин.
