На Кіровоградщині провели в останню путь двох героїв, які загинули на фронті
20 липня у двох громадах Кіровоградської області відбулися прощання із загиблими воїнами, які віддали життя у боротьбі за Україну. Пам’ять героїв – Миколи Михайлюка із села Трепівка та Олексія Мільніченка із Добровеличківки – ушанували рідні, друзі і односельці.
Життєвий шлях Миколи Михайлюка
Микола Михайлюк народився 26 травня 1986 року в Трепівці. Місцева школа стала його першою сходинкою в життя — він закінчив її у 2003 році. Уже наступного року юнак пішов служити у Збройні сили України.
Після служби Микола працював на будівництві та на деревообробному комбінаті, був звичайною людиною з простою мрією. Але війна внесла свої зміни — у листопаді 2022 року його мобілізували знову, і він став стрільцем-помічником гранатометника.
Поблизу села Новотроїцьке на Донеччині Микола загинув 10 грудня 2024 року. Йому було всього 38 років. Пам’ять про нього житиме у серцях усіх, хто знав і любив цього мужнього захисника.
Прощання з Миколою Михайлюком. Трепівка, Кіровоградська область, 20 липня 2026 року. Facebook/Культура та дозвілля Суботцівської сільської ради
Біографія Олексія Мільніченка
Олексій Мільниченко народився 5 січня 1984 року у Добровеличківці. Після завершення місцевої школи у 2001 році він обрав професію тракториста, навчався у Піщанобрідському аграрному ліцеї.
Протягом життя працював на різних роботах — від водія на комбікормовому заводі до співробітника у трудовому архіві рідного селища. Та у 2024 році доля знову привела його до лав Збройних сил – 25 червня він приєднався до бойових підрозділів.
Олексія вважали зниклим безвісти, доки не підтвердили його загибель 22 вересня того ж року біля селища Неліпівка у Бахмутському районі Донецької області.
Прощання з Олексієм Мільніченком. Добровеличківка, Кіровоградська область, 20 липня 2026 року. Facebook/Добровеличківська селищна рада
Пам’ять та шана героям
Обидва воїни залишать по собі світлу згадку, адже віддали свої життя за мир та безпеку України. Їхні громади вшанували прах героїв із глибоким сумом і повагою.
- Рідні і друзі згадують їх як відданих і мужніх людей.
- Односельці показали свою підтримку на церемоніях прощання.
- Воїни отримали найвищі військові почесті під час поховання.
Ці події ще раз нагадують про незламність українського духу та ціну, яку платить країна за своє майбутнє. Герої не забуті.
