Родини полонених і зниклих безвісти військових зібралися на підтримку у Олександрії
11 липня біля Палацу культури в Олександрії Кіровоградської області відбулася чергова акція на підтримку зниклих безвісти та полонених захисників України. Родини, друзі і небайдужі містяни зібралися, аби нагадати про своїх близьких і вимагати повернення кожного додому.
Що відбувається на акціях у місті
Про ініціативу розповіла співорганізаторка, Діана Толок. Акції проходять з листопада 2024 року щосуботи й неділі о 9-й ранку. Учасники організовують тематичні алеї з мольбертами, на яких представлені фото військових.
За словами Діани, завдяки таким візуальним символам люди можуть краще усвідомити масштаби трагедії й підтримати родини полонених і зниклих безвісти.
Учасники акції стоять поруч із мольбертами із зображенням захисників. Суспільне Кропивницький
«Лавка Надії» — символ очікування
Поруч з Палацом культури є «Лавка Надії» — особливе місце, де рідні і близькі вішають жетони та стрічки із іменами зниклих та полонених бійців. Коли захисники повертаються додому, їхні жетони знімають, символічно відзначаючи їхню свободу.
«Ця лавка — важлива ниточка, що тримає нас із нашими хлопцями й надіями», — поділилася Діана Толок. — «На жаль, трапляються випадки, коли псують таблички на лавках, і ми просимо припинити це. Це дуже боляче для родин».
Жетони та стрічки на «Лавці Надії». Суспільне Кропивницький
Історії очікування
Тетяна Сидорець — мама полоненого морського піхотинця
Тетяна вже понад два роки чекає на повернення сина Дмитра, який потрапив у полон у Маріуполі в квітні 2022 року. Він служив у 36-й бригаді, 501 батальйоні.
«Не було жодних звісток довго — ми не знали, чи живий він, чи ні, — розповідає Тетяна. — Листи не доходили, хоч і писали один одному. Віра і любов — єдине, що тримає!»
«Звільнені бійці, які контактували з Дмитром, кажуть, що він сильний духом, пише пісні українською для родини та чекає на обмін», — ділиться жінка.
Тетяна Сидорець тримає прапор із фото Дмитра. Суспільне Кропивницький
Анна Антонова шукає сина, зниклого в Курській області
Антон зник ще 11 грудня 2024 року. Він служив у 225-й бригаді, проте відтоді родина не отримує жодної інформації.
«Вважаємо його безвісти зниклим, хоча надія жива. Минув вже понад рік і сім місяців, частина не дає відомостей. Ми просто чекаємо, віримо і сподіваємося», — говорить Анна.
Анна Антонова стоїть поруч із мольбертом сина. Суспільне Кропивницький
Надія Пожидаєва: очікування понад три роки
Чоловік Надії, Максим, зник у серпні 2022 року в селищі Піски на Донеччині. Він служив у 56-й бригаді.
«Довго не знали нічого, поки СБУ повідомила — він у полоні. Але міжнародні організації не підтверджують ці дані. Ми постійно звертаємося в різні структури, їздимо на акції», — розповідає Надія.
«Пишемо листи, хоч вони й не доходять. У них — любов, спогади про сім’ю, буденні дрібниці. Чекаємо й віримо, що Максим повернеться», — додає жінка.
Надія Пожидаєва із донькою тримають прапор із зображенням Максима. Суспільне Кропивницький
Як долучитися до підтримки
Акції в Олександрії тривають близько півтори години. Їх мета — не лише пам’ятати про своїх захисників, а й привертати увагу громадськості до проблеми зниклих безвісти та полонених.
Щоб підтримати родини та військових, можна:
- приєднатися до місцевих акцій;
- писати листи воїнам в полоні;
- поширювати інформацію про зниклих і полонених у соцмережах;
Це допомагає зберігати надію й нагадує всім, що кожен захисник України має повернутися додому живим та здоровим.
