5 вересня у Новомиргороді Кіровоградщини відбулися акція та автопробіг на підтримку полонених і зниклих захисників
Що сталося у місті 5 вересня
О 10-й годині ранку в Новомиргороді, що на Кіровоградщині, стартувала важлива акція з автопробігом «Боріться за них, як вони боролися за нас». Захід організовують у громаді з грудня 2025 року, і він має на меті підтримку військовополонених та зниклих безвісти. Цього разу до події долучились не лише рідні захисників, а й містяни, а також місцеві активісти.
Хто взяв участь у заході
За словами співорганізаторки Лариси Рижічкової, у заході взяли участь близько сорока людей. Приблизно 20 автівок і 6 мотоциклів об’єдналися для цього пробігу. Учасники зібралися біля символічної інсталяції «Серце надії», встановленої у центрі міста 30 вересня — це особливе місце, що втілює віру, любов і очікування.
Що означає «Серце надії»
Жителька громади Олена Бочарова, яка разом з іншими родинами полонених та зниклих ініціювала встановлення інсталяції, поділилася своїми почуттями:
«Для нас це місце, в якому живуть сотні думок, молитов, сліз і надій. Це символ тих, кого ми чекали і чекаємо досі. Тих, чий найдорожчий скарб для родин — це їхнє повернення додому».
Інсталяція «Серце надії». Фото Олени Бочарової
Світлини рідних і прапори на підтримку героїв
Під час заходу учасники тримали фото близьких і прапори військових підрозділів, у яких вони служили. Це було зворушливе нагадування про тих, хто досі не повернувся додому, і кого пам’ятають та чекають.
Важкість невідомості: слова Лариси Рижічкової
«На жаль, число родин, які живуть у невизначеності, невпинно зростає. Найбільший біль — це коли очікування затягується на роки, і немає жодної звістки», — каже співорганізаторка.
Особисті історії, що зворушують серце
Мама Івана Супруна щиро розповіла про свою горе. Її син зник безвісти ще 29 листопада 2025 року неподалік села Балаган, що в Покровському районі Донеччини. Воїн служив у 79-й бригаді. Її слова линуть із надією:
«Ми не маємо жодної інформації про нього. Вже дев’ять місяців живемо надією. Удома його чекають мама, тато, брат і сестри. Всі вірять, що він колись повернеться живим».
Лариса, учасниця акції, пошуковець свого брата Сергія Павлюка. Він зник 25 жовтня 2025 року, був військовим 79-ї окремої десантно-штурмової бригади.
«Він зник у селі Багалан, Покровського району. Ми весь час віримо і чекаємо, що він подасть знак життя. Але вже сім місяців — повна тиша, і ні від бригади, ні від когось іншого жодної новини. Та ми не втрачаємо надії і любимо його».
Як триває підтримка і що далі
Акція, яку координує Лариса Рижічкова, тривала приблизно годину. Наступний збір запланований на 19 жовтня. Люди об’єднуються, щоб підтримати одне одного, не лишати без відповіді питання, що болять, і пам’ятати про кожного, хто сьогодні перебуває в полоні чи вважається зниклим.
