165-та річниця перепоховання Тараса Шевченка: Кропивницький вшанував пам’ять поета-пророка
Збір біля пам’ятника: квіти, поезія та спільна пам’ять
22 травня жителі Кропивницького зібралися, аби віддати шану великому Кобзареві. До пам’ятника Тарасу Шевченку поклали квіти, а також читали його безсмертні вірші. Серед присутніх були письменники, бібліотекарі, школярі та студенти, викладачі, військові, освітяни, представники громадських організацій і місцевої влади.
Подію висвітлював кореспондент Суспільного, який був безпосередньо на місці святкування.
Коротко про Шевченка: поет, художник, революціонер
Тарас Григорович Шевченко — людина всебічного таланту і великої душі. Народився 9 березня 1814 року у селищі Моринці (сьогодні — Черкаська область). Його життя було насичене боротьбою та творчістю, адже поет не тільки писав поезію і прозаїчні твори, але й був художником, громадським діячем і політиком.
Помер Шевченко 10 березня 1861 року в Російській імперії, де його спочатку поховали на Смоленському кладовищі в Санкт-Петербурзі. Проте через кілька місяців прах було перепоховано в Україні — на Чернечій горі в Каневі, що було здійснено у відповідності до волі самого Кобзаря.
Про історію перепоховання розповіла Надія Гармазій, голова обласної організації Національної спілки письменників України:
“165 років тому Тарас Шевченко повернувся додому, як і бажав у своєму заповіті. Його друзі, прислухаючись до його слів, організували перепоховання на Чернечій горі, де він і зараз спочиває. Для нас це не лише пам’ять — це данина великій людині і пророку.”
Митець у понад 800 полотнах і образах
Тарас Шевченко — не тільки поет із неперевершеним словом, але й митець із величезною спадщиною понад 800 картин, гравюр та ескізів. Художниця Ольга Краснопольська наголошує на важливості пам’ятати про це:
“Як художник він відкривається з нового боку: глибокий, філософський, іноді іронічний, особливо у серії автопортретів. Тарас — поет природи і прекрасний романтик, який заклав основи реалізму в образотворчому мистецтві.”
Його мистецтво — це справжній скарб європейського романтизму, яким захоплюються й досі.
На вшануванні: вірші, думки і патріотизм
Біля пам’ятника кожен охочий мав можливість прочитати улюблені твори Кобзаря. Дванадцятирічна Кіра Жабковська обрала вірш “Мені однаково”. Вона зауважила:
“Шевченко — приклад людини, яка незважаючи на будь-які труднощі лишалася вірною своїй культурі і Батьківщині.”
Військовий із позивним “Джура” прийшов на захід разом із донькою. Він поділився такими роздумами:
“Для нас Тарас — не лише пророк, а й борець, який надихає на перемогу. І в сучасні непрості часи його приклад піднімає нас у боротьбі за Україну.”
Міра Смельняк, яка також брала участь у читанні, відзначила:
“Сьогодні я прочитала ‘Садок вишневий коло хати’. Усі вірші Кобзаря — це наша національна пам’ять, наші корені.”
Підрахунки свідчать: близько сотні людей приєдналися до відзначення річниці, а читання творів тривало понад годину.
Історія перепоховання Шевченка: головні факти
- Тарас Шевченко помер 10 березня 1861 року. Спочатку його поховали на Смоленському православному кладовищі в Санкт-Петербурзі.
- Після 58 днів перебування праху у Петербурзі, згідно з заповітом поета, його залишки були перевезені в Україну на прохання Михайла Лазаревського.
- 20 травня 1861 року прах Кобзаря доставили пароплавом “Кременчук” до Канева, де протягом двох діб він перебував в Успенському соборі.
- 22 травня відбулася панахида, після якої прах було перенесено на Чернечу гору для урочистого перепоховання.
Коротка біографія великого Кобзаря
Тарас Григорович Шевченко народився 9 березня 1814 року в селі Моринці Київської губернії (нині — Звенигородський район, Черкаська область). Він був третьою дитиною кріпаків Григорія та Катерини Шевченків.
1838 року його викупили з кріпацтва, починаючи з цього часу він розпочав свою літературну і художню кар’єру. Через активну громадянську позицію Шевченка заслали на 10 років, де він пережив безліч випробувань. Помер поет 10 березня 1861 року в Санкт-Петербурзі, але й сьогодні залишається символом боротьби і натхнення для українців.
