У Кропивницькому вперше відбувся Фестиваль честі та пам’яті на Козачому острові
30 серпня на мальовничому Козачому острові у Кропивницькому відбувся унікальний фестиваль, присвячений вшануванню загиблих захисників і захисниць, підтримці родин полонених та зниклих безвісти, а також подяці тим, хто нині мужньо тримає оборону на фронті. Цей захід поєднав у собі пам’ять, єдність і надію у часи війни.
Програма заходу: що чекало на відвідувачів
За словами Яни Пшеніциної, виконавчої директорки благодійного фонду «Полк Святослава Хороброго» та однієї зі співорганізаторок, фестиваль запропонував насичену і різнопланову програму:
- тематичні локації для поглиблення знань про війну та її героїв;
- лекції, які розкривали сутність української ідентичності та важливість збереження пам’яті;
- кіносеанси просто неба з показом документальних стрічок «Авдіївка» та «1ЗЮМ»;
- майстер-класи для дітей і дорослих, що стимулювали творчість і небайдужість;
- ветеранський ярмарок із роботою майстрів та смачний фудкорт;
Організатори просили гостей заходу приходити у вишиванках, щоб підкреслити національний дух і єдність.
Особистий погляд організаторки
«Пам’ять – це наша свята справа. Ми щиро долучаємося до хвилин мовчання та акцій підтримки. Ідея фестивалю виникла після мого відвідування Львова у травні на пам’ятному фестивалі Ірини Цибух, який справив на мене велике враження. Хочемо, щоб у Кропивницькому теж відчували таку силу спільності, адже тут безліч родин, які втратили близьких або досі шукають своїх рідних, – розповіла Яна Пшеніцина.
Об’єднання громадськості навколо важливої місії
Координаторка варистської організації «Вшануй» Юлія Копцева зазначила, що до фестивалю приєдналися:
- майже десять громадських організацій;
- близько тридцяти майстрів, які презентували свої вироби на ярмарку та проводили майстер-класи;
- активні волонтери та ветерани, які ділилися досвідом і надихали інших.
Під час п’яти лекцій учасники обговорювали, як правильно вшановувати пам’ять, зберігати національну ідентичність, та відповідальність перед молодими поколіннями. Показ документальних фільмів став певним емоційним акцентом, що поглибив розуміння подій війни.
Реалії та виклики
«Найбільшим складнощем була невизначеність, адже на момент підготовки не було гарантій безпеки для проведення фестивалю. Проте кожен, хто почув про захід або його перегляне, має замислитися, якою ціною ми живемо у теплих домівках, п’ємо ранкову каву і спокійно відпочиваємо», – поділилася Юлія Копцева.
«Простір пам’яті»: символи та щирі емоції
Одна з найвражаючих локацій фестивалю – «Простір пам’яті». Тут розташувалися прапори різних військових бригад, які відвідувачі могли підписати іменами загиблих героїв.
Волонтерка Лариса Іванова, мама загиблого захисника Дениса Іванова, розповіла його історію, що торкає душу:
«Він воював на Куп’янському напрямку два роки, за цей час переніс три контузії та багато труднощів. Коли почалися проблеми зі здоров’ям, командир відправив його на операцію, запевнивши: «Ти повернешся». І він повернувся – навічно у пам’яті. Ця локація – данина шани всім загиблим. Кожен може підписати прапор на їхню честь», – сказала Лариса.
Навіщо потрібно пам’ятати
«Забіги, хвилини мовчання, конкурси і відкриття пам’ятних майданчиків – це не просто заходи. Це нагадування про героїв, які подарували нам життя. На жаль, багато хто, кого війна не торкнулася безпосередньо, не усвідомлює цю цінність», – підкреслила Лариса Іванова.
Історія матері, що втратила сина
Вікторія Проценко втратила сина Віталія, якого поховали 5 серпня в Кропивницькому на Далекосхідному кладовищі. Спочатку про нього вважали, що він зник безвісти або перебуває у полоні, але пізніше ДНК-експертиза підтвердила сумну звістку.
«Мені трохи легше, що я прийшла сюди з онучками. Дуже важливо, щоб діти розуміли, що відбувається зараз. Моя онучка навіть розмалювала гільзу, і ми подивилися документальний фільм. Про цю війну треба говорити скрізь», – поділилася Вікторія.
Фінальний акорд: запалення свічок пам’яті
Закінчився фестиваль зворушливим моментом – присутні запалили свічки пам’яті та надії, об’єднавшись у спільній молитві за Україну. Цей день на Козачому острові став ще однією сторінкою у книзі нашої нескореної та єдиної нації.
