Кропивницький: Таємниці єлисаветградського концентраційного табору на сторінках унікального зошита
Місто Кропивницький приховує чимало історичних загадок, а один із їхніх ключів — дослідження краєзнавця Володимира Поліщука. Він занурився в документи музейних фондів і натрапив на унікальний артефакт — зошит першого коменданта єлисаветградського концентраційного табору, який існував у 1920-х роках у самому серці міста.
Що приховує зошит Михайла Степанова?
Цей зошит став справжнім вікном у минуле. Автор, Михайло Степанов, у ролі першого коменданта табору з грудня 1920 року по червень 1921-го докладно описує життєдіяльність закладу та контингент в’язнів. Документ містить:
- дані про умови утримання;
- перелік ув’язнених із різних соціальних груп;
- опис повсякденних подій і трагедій у таборі.
Розташування та масштаби табору
Концтабір розміщувався у двоповерховій будівлі на правому березі річки Інгул, між містом і Великою Пермською вулицею (сучасний проспект Європейський). За спогадами і документами Володимира Поліщука, будівля знаходилась у самому центрі міста, на місці нинішньої спортивної школи, яку збудували 1974 року.
До цього, починаючи з 1951 року, в колишньому приміщенні табору розміщувалась автостанція. Згідно з офіційними даними, у концентраційному таборі повинно було перебувати не більше 300 людей, проте в 1921 році цей показник зростав аж до 700.
Хто потрапляв до табору?
Категорії ув’язнених були різноманітними:
- Колишні куркулі та ті, хто володів значною нерухомістю, наприклад магазинами;
- Особи, які відкрито виступали проти радянської влади;
- Жінки — третина ув’язнених були саме вони;
- Діти — у деякі місяці в таборі перебувало до 40 малюків.
Життя в таборі: жорстокі умови та боротьба за виживання
Умови в єлисаветградському концтаборі були надзвичайно суворими, навіть жорсткішими, ніж пізні гітлерівські табори. Основні проблеми полягали в:
- відсутності кухні та належного харчування;
- купі простих дерев’яних полиць для сну, всього 70 штук на сотні людей;
- масових хворобах, особливо тифі, що щоденно забирали життя кількох людей;
- численних спроб втечі — до десятка щодня.
Політика та репресії в таборі
Концтабір використовувався як інструмент масового терору. Затриманих примушували відмовлятися від власності або карали через особисту ворожнечу. Ось кілька прикладів із документів:
- Маленьку дівчинку з міста Шпола затримали на залізничному вокзалі через відсутність офіційного дозволу на подорож, і відправили до табору.
- Священники, вчителі та артисти, які виконували українські пісні, також опинялися за ґратами.
Червоний терор і його відлуння в Єлисаветграді
Початок масових репресій був ініційований радянською владою, зокрема Володимиром Леніним, а офіційно закріплений постановою Ради народних комісарів у 1918 році. Скороминущі концентраційні табори діяли в Україні з 1920-го до 1922 року і були частиною жорстокої політики «червоного терору».
Історик Юрій Митрофаненко підкреслює, що цей терор супроводжував більшовицьку владу з перших років її існування і тривав аж до розпаду Радянського Союзу у 1991 році.
Наслідки та пам’ять про минуле
Єлисаветградський концтабір проіснував близько двох років, залишивши по собі жахливий досвід і численні спустошені долі. Зошит коменданта Степанова — це безцінне джерело, яке допомагає відкрити забуті сторінки історії Кропивницького та всього регіону.
Ця історія нагадує, що навіть у центрі сучасного міста колись існувала жорстока установа, через яку проходили безневинні люди. Збереження та вивчення таких документів — важливий крок до розуміння та вшанування пам’яті минулого.
