На Кіровоградщині провели в останню путь військових Олександра Петровця та Сергія Рокицького

Written By: author avatar Олекса Тихій

4 Вересня, 2026

Пам’ять про Героїв Кіровоградщини: прощання з Олександром Петровці та Сергієм Рокицьким

Траурні дні у Великоандрусівській та Соколівській громадах

4 вересня у двох громадах Кіровоградської області — Великоандрусівській та Соколівській — відбулося прощання з двома військовими, які віддали свої життя у боротьбі з агресором. Ці мужні захисники — Олександр Петровці та Сергій Рокицький — залишили по собі світлу пам’ять і біль утрат у серцях рідних і односельців.

Олександр — уродженець села Глинськ, а Сергій — з Вільного, кожен із них мав свою історію, свій шлях, який обірвала війна.

Олександр Петровці: життя, обірване на службі

За інформацією Великоандрусівської громади, Олександр Петровці народився у 1987 році в селі Григорівка, а дитинство і юність провів у Глинську. Він здобув професію водія після школи і працював у різних містах України, залучаючись до різноманітних робіт.

25 травня 2025 року чоловіка мобілізували до Збройних сил України. На жаль, 28 серпня, виконуючи службові обов’язки у селі Меліоративне Новомосковського району Дніпропетровської області, він несподівано загинув від гострої серцевої недостатності.

Поховали героя у його рідному Глинську, де зібралися рідні, близькі та односельці, аби провести Олександра в останню путь.

Основні факти про Олександра Петровці:

  • Рік народження: 1987
  • Місце проживання – с. Глинськ
  • Професія – водій
  • Дата мобілізації – 25 травня 2025 року
  • Дата смерті – 28 серпня 2025 року

Олександр Петровці. Фото: Facebook/Великоандрусівська сільська рада

Сергій Рокицький: доброволець з Київщини

Сергій Рокицький народився 16 серпня 1980 року у селі Рогізна на Київщині. Там він провів дитинство і юність, опанував професію слюсаря у Білоцерківському професійно-технічному училищі.

Професійну діяльність Сергій будував як далекобійник, але коли почалася війна, у грудні 2024 року він добровільно приєднався до Збройних сил України. Служив стрільцем у 17-й танковій бригаді, де носив позивний «Рокі», на Курському та Бєлгородському напрямках.

У березні 2025 року Сергій отримав поранення та пройшов курс реабілітації. Проте 1 вересня його серце зупинилося. Йому було 46 років.

Поховали Сергія на Алеї Слави в селі Вільне, де його пам’ятають як відданого захисника, люблячого чоловіка і батька, який залишив по собі родину: дружину, сина, доньку та матір.

Ключові відомості про Сергія Рокицького:

  1. Дата народження: 16 серпня 1980 року
  2. Місце проживання – село Вільне, Кіровоградська область
  3. Професія – слюсар, далекобійник
  4. Дата вступу до ЗСУ – грудень 2024 року
  5. Дата смерті – 1 вересня 2025 року
Сергій Рокицький

Сергій Рокицький. Фото: Facebook/Соколівська сільська рада

Світла пам’ять і подяка героям

Прощання з Олександром та Сергієм стали хвилинами глибокої скорботи і водночас вдячності за їхню мужність. Їхні історії — це нагадування про ціну свободи і значення кожного внеску в боротьбу за незалежність і мир.

Ті, хто знав їх особисто, відзначають такі риси характеру героїв:

  • Відданість сім’ї та Батьківщині
  • Сила духу та стійкість перед випробуваннями
  • Справжній патріотизм і бажання допомогти в найскладніший час

Імена Олександра Петровці та Сергія Рокицького навіки залишаться в пам’яті громад, які вони захищали, та в серцях усіх українців.

різне