Пам’ять, що об’єднує: прощання з героями Кіровоградщини, які віддали життя за Україну
Весь Кіровоград схилив голови 4 березня
У чотирьох громадах Кіровоградської області відбулися скорботні заходи: прощалися з чотирма воїнами, які загинули, боронючи країну від російської агресії. Ігор Пастіка, Павло Яковченко, Василь Кондратюк та Владислав Зайцев — імена, які стали символами відваги та жертовності для рідних і всіх мешканців їхніх громад.
Ці люди щодня вчилися цінувати мир і свободу, але за них мусили платити найвищу ціну. Кожен із них мав свою історію, мрії й плани, які обірвала війна, але пам’ять про них житиме в наших серцях.
Ігор Пастіка — життєвий шлях і подвиг
Ігор Пастіка народився у невеличкому селі Тригради на Одещині 5 липня 1988 року. Його дитинство пройшло серед мальовничих краєвидів і простих радощів сільського життя. У 2004 році родина переїхала до села Кам’яний Міст, що на Новоукраїнщині, де Ігор продовжив будувати своє життя.
Чоловіка мобілізували до лав Збройних сил України у жовтні 2023 року. Він воював з гідністю і відданістю, доки 10 лютого 2024 року не загинув поблизу села Кліщіївка на Донеччині. За словами рідних, йому було всього 35 років, у нього залишилася кохана дружина та двоє дітей.
Теплі спогади про Ігоря Пастіку назавжди залишаться у серцях його рідних і знайомих. Фото: Facebook/Новоукраїнська міська рада
Прощання відбулося в рідному селі Кам’яний Міст, де збиралися рідні, друзі та односельці, щоб віддати останню шану Герою.
Павло Яковченко — дух справжнього патріота
Павло бачив світ через призму мирних справ і захоплень, одним із яких була риболовля. Він народився 20 грудня 1989 року у місті Знам’янка і здобував освіту у школі №1. Незабаром доля змінила його шлях — Павло опинився на фронті.
Військову службу розпочав у частині А 4862, де був водієм кулеметного взводу. Його відвага проявилася у багатьох боях, але 21 лютого 2024 року він загинув на Донеччині, крокуючи до світла свободи.
Церемонія прощання пройшла біля міського Палацу культури, а поховання — на місцевому кладовищі. У Павла лишилися батьки та маленька донька, які тепер живуть із болем втрати, але й гордістю за свого героя.
Василь Кондратюк — шлях від простих мрій до військової відваги
Василь народився 14 листопада 1980 року у селищі Побузьке Голованівського району. Його молодість пройшла у звичайних справах: навчанні на тракториста-машиніста у профтехучилищі, роботі на різних посадах — від будівництва до охорони.
У вересні 2023 року чоловіка мобілізували до Збройних сил. Обравши для себе роль помічника гранатометника в стрілецькому батальйоні, він мужньо виконував бойові завдання. У лютому 2024 року рідні отримали тривожну звістку — Василь зник безвісти, а згодом підтвердилися найстрашніші побоювання: він загинув 25 лютого поблизу села Водяне на Донеччині.
4 березня у Побузькій громаді оголосили День жалоби — знак пошани та пам’яті про відважного воїна. Прощання відбулося біля будинку культури, де збиралися всі, хто хотів вшанувати його мужність і відданість.
Владислав Зайцев — молодість, що світиться у пам’яті
Владислав народився 11 лютого 1999 року в місті Новомиргороді. Його шлях пролягав через навчання у школі №2 та опанування професії водія в Черкаському автодорожньому ліцеї. Юнак пройшов строкову службу, а після повернення працював на цукровому заводі, ведучи просте, але чесне життя.
Мобілізований у листопаді 2024 року, Владислав став частиною ЗСУ, стаючи на захист рідної землі. Його життя обірвалося на 27 році у лютому 2026-го в Харківській області під час виконання військового обов’язку.
Поховали Владислава на центральному кладовищі Новомиргорода. Вдома лишилися мама та сестра, що тепер тримають в серці світлу пам’ять про свого сина, брата і героя.
Пам’ятаймо тих, хто віддав усе за нас
Ці історії — нагадування про ціну миру та свободи. Вони змушують замислитись про те, що мирне життя, прості радощі й сімейне тепло — це цінності, варти найвищої ціни. Кожен із загиблих воїнів лишив світлий слід у серцях близьких і громади.
До всіх нас звертається пам’ять, яка живе серед нас, і вчить цінувати кожен день, любити свою землю і берегти їхні імена.
