3 листопада Кіровоградщина прощалася з героями, які віддали життя за Україну
Олександр Ковальчук: захисник із Рівня
У селі Рівне відбулася прощальна церемонія з Олександром Ковальчуком, який народився 24 червня 1989 року. Воїн загинув 29 червня під час бойового завдання в Новопавлівці Синельниківського району на Дніпропетровщині. Довгий час був вважаний зниклим безвісти, а дату підтвердження його смерті досі не розголошують.
Тіло Олександра зустріли “живим коридором” — шлях від вулиці Центральна до Стели Пресвятої Богородиці та Героїв Небесної Сотні. Поховали героя на місцевому кладовищі. У 37 років він залишив по собі світлу пам’ять і вдячність рідної громади.
Особа та подвиг Олександра Чеботаєва
Олександр Чеботаєв народився 28 грудня 2000 року в Торговиці (нині Голованівський район). Після закінчення школи у 2017 році здобув кваліфікацію будівельника в професійно-технічному училищі №30. 22 квітня 2026 року він прийняв присягу і став стрільцем другого мотопіхотного відділення на Харківському напрямку.
11 вересня біля села Пристін боєць отримав тяжкі поранення і був евакуйований у львівський військовий госпіталь. На жаль, 25 жовтня, внаслідок множинних осколкових ран він помер. Йому було всього 25 років.
Залишились мама, дружина, двоє маленьких дітей — син і донька.
Прощання з Олегом Федоренком та Сергієм Плешаковим в Олександрії
У місті Олександрія провели в останню путь двох захисників — Олега Федоренка та Сергія Плешакова. Речниця міської ради Юлія Марюхно розповіла про їхній життєвий і бойовий шлях.
Олег Федоренко, народжений 7 липня 1974 року, пройшов шлях від інспектора дорожньої міліції до підполковника. У серпні 2024 року був мобілізований до ЗСУ та загинув 10 жовтня біля Богоявленки на Донеччині. У нього залишилися близькі — дружина, двоє синів, батьки та сестра.
Сергій Плешаков народився 2 квітня 1983 року в Кадіївці, здобув освіту майстра ремонту комп’ютерної техніки. Переїхавши до Харкова, працював у рекламній сфері. Загинув 12 серпня 2024 року біля села Глибоке на Харківщині. Його рідна тітка залишилася єдиним близьким.
Життєвий шлях Олексія Будака з Суботцівської громади
Олексій Будак, який народився 23 січня 1993 року в селі Олександрівка (Кропивницький район), у дитинстві втратив маму та брата й виховувався бабусею з тітками. У 2008 році закінчив місцеву школу, а потім став агрономом, освоївши професію у Бобринецькому технікумі імені Василя Порика.
Початково працював різноробочим у Кропивницькому. У травні 2023 року вступив до ЗСУ, служив механіком-водієм четвертої танкової бригади, а згодом старшим стрільцем-оператором у третій штурмовій бригаді.
5 серпня 2024 року він загинув поблизу Новосергіївки в Харківській області. Йому було 33 роки.
Пам’ять про героїв в наших серцях
Ці мужні чоловіки залишили для рідних і близьких світлу пам’ять, а для України — приклад справжньої відваги й незламності. Вони боронили нашу землю, і їхні імена назавжди залишаться в історії Кіровоградщини.
