Зворушлива історія повернення Михайла Позняка з полону: чотири роки боротьби за життя
Важкі роки у полоні: шлях незламного бійця
23 жовтня 2026 року відбувся обмін полоненими, під час якого з російського полону повернувся військовослужбовець 57 мотопіхотної бригади Михайло Позняк. Рідне село Михайлівка у Новоукраїнському районі Кіровоградщини нарешті зустріло свого героя, який зник безвісти ще в червні 2022 року на Луганському фронті. Чотири з половиною роки, проведені у неволі – справжнє випробування, яке йому вдалося подолати.
Про цю довгоочікувану звістку розповіла донька Михайла, Карина Карічковська, у розмові з журналістами Суспільного.
Довга військова служба та початок неволі
Михайло Позняк, якому 51 рік, з 2014-го року боронить Україну у лавах Збройних сил. Учасник антитерористичної операції, він був на Луганщині на початку повномасштабного вторгнення Росії. У червні 2022-го року чоловік зник безвісти, переставши виходити на зв’язок, що стало страшною невідомістю для рідних.
Пошуки і перші проблиски надії
Донька Михайла довго шукала свого батька, адже ні військові, ні її дзвінки не давали результатів. Тільки випадкова знахідка у Facebook змінила ситуацію — вона побачила відео, на якому впізнала живого тата.
- Михайла утримували в Суходільській виправній колонії на окупованих територіях Луганщини;
- пізніше перевезли до Чувашії, де він перебував до обміну.
Сила духу та підтримка близьких
Карина дізнавалася про стан батька від повернутих з неволі військових. Зараз Михайло потребує операції на ногах, але не втратив надії і залишався сильним.
«Я знала, що він витримає, — згадує донька. — Він пам’ятав, що вдома його чекають. За час, поки був у полоні, у сім’ї народилась онучка, їй уже майже три роки. Я хотіла, щоб він про це дізнався, і написала йому листа через Координаційний штаб з питань поводження з військовополоненими».
Один лист таки дійшов до Михайла, що підтвердили його побратими після звільнення. Карина розповідає, що батько плакав і перечитував послання щовечора.
Залишатися поруч, навіть на відстані
Хоча Михайло просив доньку виїхати за кордон, вона залишилась в Україні, продовжуючи чекати на його повернення та підтримувати ініціативи на підтримку полонених і безвісті зниклих військових.
- Відбувалися акції на Миколаївщині;
- з’явилися білборди з його фотографією у Добровеличківці та Первомайську;
- сюди долучалися родини таких самих полонених.
Радісний дзвінок та перші слова після повернення
Дзвінок про звільнення надійшов Карині 23 жовтня о 13:44. Представниця Координаційного штабу запитала, ким для неї є Михайло Позняк. «Це мій батько!», – радісно підтвердила вона. Після цього емоції були настільки сильними, що навіть співрозмовниця через телефон плакала.
«Коли я зателефонувала батькові, він сказав: “Доню, я у лікаря, передзвоню”. Ми говорили довго – всі слова розтанули перед радістю зустрічі», – згадує Карина.
Зараз Михайлу необхідні медичні обстеження і лікування. Донька планує приїхати до нього після першого листопада і мріє про спільний вечір з родиною, де улюбленою стравою батька буде борщ.
Обмін 23 жовтня: масштабна операція порятунку
Того ж дня Україна і Росія провели один із найбільших обмінів полоненими: 270 наших захисників повернулися додому. Про це повідомив президент Володимир Зеленський у Facebook о 14:52.
Хто повернувся додому?
Серед визволених:
- воїни корпусу «Азов»,
- прикордонники та тероборонівці,
- морські піхотинці, десантники,
- бійці Військово-Морських Сил, Сухопутних військ, а також співробітники Державної спеціальної служби транспорту,
- а також дев’ятеро цивільних.
Загалом більшість — це ті, хто перебував у полоні з 2022 року.
«Чимало звільнених героїв захищали Маріуполь і інші напрямки — Донецький, Луганський, Харківський, Запорізький, Херсонський, Київський, Миколаївський та Чернігівський», — наголосив президент Зеленський.
Інформацію доповнили, уточнивши, що серед звільнених є п’ятеро, які пережили трагічний теракт в Оленівці в липні 2022 року.
Статистика та деталі обміну
Уповноважений з прав людини Дмитро Лубінець підкреслив, що це найбільший за останній час обмін із кількістю визволених засуджених військових – 86. Вік визволених – від 24 до 63 років. Пріоритетом було повернення поранених і тяжкохворих.
Державна прикордонна служба України додала, що серед повернених – 16 прикордонників.
Підтримуйте наших героїв, долучайтесь до волонтерства
Історія Михайла Позняка — це нагадування про те, як важливо не кидати у біді наших захисників і їхні родини. Важливо підтримувати як морально, так і практично тих, хто щодня ризикує собою заради миру і свободи.
