Як учні з Кропивницького вперше занурились у французьке життя та культуру: унікальний досвід міжнародного обміну
“Це живе спілкування — сленг, повсякденні фрази, постійна практика. Просто починаєш говорити французькою”, — ділиться враженнями учениця Ніколь Аль-Асаді про свій час у Франції.
Десять учнів ліцею “Максимум” з Кропивницького відвідали Францію під час міжнародного обміну. З 22 до 29 березня вони навчалися у Пілотному міжнародному інноваційному ліцеї в місті Пуатьє, проживали у французьких сім’ях, спілкувалися з однолітками з різних країн і знайомили їх із українською культурою, навіть провели майстер-клас із розпису писанок.
Журналістка “Доступ.Медіа” поспілкувалася з ученицями Ніколь Аль-Асаді та Ярославою Відіборенко, які поділилися своїми враженнями від навчання, життя в родинах, мовної практики та культурного обміну. Також про організацію поїздки розповіла вчителька французької мови Галина Патлач.
Життя у французьких родинах: як починався день
По приїзду учні з Кропивницького повністю занурювалися у буденність своїх французьких “кореспондентів” — однолітків, які приймали їх у своїх родинах. Ніколь жила в сім’ї Маеліс Варне, студентки-випускниці, і розповідає, що це було справжнім зануренням.
“Ти ніби живеш їхнім життям: ходиш до школи, гуляєш, вечеряєш, робиш покупки разом. Відчуваєш себе частиною сім’ї — вони дбають і питають, як у тебе справи, ставляться, наче до рідної дитини,” — згадує Ніколь.
Вранці учні добиралися до ліцею по-різному — хтось автобусом, хтось із батьками на авто. Для іноземних студентів розпочинався день з ранкової зарядки просто неба під музику, що створювало атмосферу дружності і свіжості.
Потім мешканці ліцею разом відвідували уроки, які часто складалися з одного-двох занять, а потім переходили до проєктної роботи.
Навчання та спілкування: розкриття мовного бар’єру
Основна відмінність французького навчання для Ніколь полягала у методах та підходах. Учні були більш відкриті — усі намагалися відповідати, навіть якщо не були впевнені у правильності.
“Уроки зовсім не схожі на наші: дисципліна присутня, але запізнення — не привід для приниження. Учень просто входить і сідає, а зауваження роблять пізніше, не перед усім класом,” — ділиться вона своїм досвідом.
Спілкування ж було особливо цінним моментом поїздки. Хоч учні здебільшого говорили англійською, французька звучала всюди — у родинах і на вулицях. Для Ніколь це справжній прорив:
“Це не формальні правила або підручники, а жива мова — з виразами, сленгом, простими фразами і без можливості перемикнутися на українську. Ти тільки намагаєшся згадати слова, складати речення, і це дуже захопливо.”
День біля океану і культурні традиції
Особливим став сімейний вихідний, коли кожна французька родина планувала відпочинок на свій лад. Ярослава Відіборенко разом із сім’єю вирушила у Ла-Рошель на узбережжя Атлантики.
Вона згадує:
- “Неймовірні відчуття від океану.”
- “Рідкісна можливість побачити щось нове і змінити повсякденність.”
- “Комфорт і повага у сім’ї, де спілкуються на рівних і підтримують одне одного.”
Для деяких інших учнів цей день став нагодою побувати в парках розваг, на шопінгу чи екскурсіях — кожен наповнював свій час яскравими враженнями.
Українська культура у Франції: майстер-клас із писанкарства
Під час обміну українські школярі не лише навчалися, а й дарували частку своєї культури. Майстер-клас із розпису писанок викликав щирий інтерес французьких друзів.
Було цікаво спостерігати, як маленькі й дорослі учні:
- Ознайомлювалися з українськими символами та їх значенням.
- Обирали власні орнаменти, що відображали їхні почуття і побажання.
- Творили свої унікальні писанки, які стали пам’яттю про цей день.
“У інших делегацій були переважно інтерактивні заходи, а наш проект — про творчість руками, яка збагачує і зближує,” — каже Ніколь.
Як все почалося: організація та підтримка
Вчителька французької мови Галина Патлач розповідає, що співпраця з французьким ліцеєм виникла ще до пандемії випадково, завдяки франко-українській організації із студентськими обмінами.
Вона пригадує:
- Українські школярі постійно підтримують контакт із французькими родинами.
- У 2022 через війну фізична участь була неможлива, але французи влаштували окремий стенд і зібрали кошти для ЗСУ.
- Підтримка та гостинність тривають попри складнощі, і французькі сім’ї продовжують з радістю приймати українських учнів.
Головна мета таких програм — практична мова, щоб не просто знати правила, а вміти говорити, спілкуватися і пізнавати світ.
Спільні проєкти, радіо і розмови про важливе
Окрім навчання та культурного обміну, учні брали участь у творчих ініціативах, зокрема записали подкаст на шкільному радіо, де ділилися особистими враженнями про навчання, досвід міжнародного обміну і життя під час війни.
Галина Патлач відзначає, що це — непростий досвід для дітей, адже доводиться імпровізувати в ефірі, але він неймовірно цінний для розвитку мовних навичок і довіри одне до одного.
Фінансові нюанси та можливості
Навчання, проживання в родинах і участь у програмі для українських дітей є безкоштовними — усі витрати покриває французький ліцей. Проте дорогу та додаткові поїздки, наприклад, у Париж, оплачує українська сторона.
Вчителі зазвичай самі вкладають у проживання, вибираючи готелі чи орендоване житло.
Однак найбільше, що отримують учні, — це не просто знання, а вміння адаптуватися, спілкуватися, розуміти інші світи і відкривати власний.
