Джорджія Мелоні: шлях від постфашистського маргіналу до лідерки Європи
Напередодні того, як Джорджія Мелоні стане найтривалішим прем’єр-міністром Італійської Республіки, вона поділилася думками про свій непростий шлях – від правих рухів після фашизму до центральної ролі в європейській політиці, яку вона активно змінює.
Відверто і з іскрою боротьби
Її інтерв’ю було сповнене контрастів: водночас спокійна і рішуча, вона майстерно поєднувала гумор із впевненістю у словах. Джорджія зізнається:
- «Можливо, мені б варто було обрати театр – тоді б життя було набагато цікавішим!»;
- Вона не знає, як опинилася там, де є зараз, але визнає, що це – її шлях.
Її несподіване піднесення вже вплинуло не лише на Італію, але й за її межами. Термін «melonización» – явище адаптації постфашистських партій, які втрачають авторитарний елемент і набувають ширшого суспільного визнання – вже ввійшов в політичний лексикон.
Італія заслуговує на повагу
Італія з восьмої економіки світу часто плекала образ меншої значущості серед великих держав, і це обурює Мелоні. Вона хоче докорінно змінити ці уявлення і просуває ідею революції гордості для своєї країни.
Кар’єра політикині почалася у 15 років, коли її рух не мав шансів на владу, але вона не погоджується з тим, що Італія повинна мати «стелю». Вона каже:
- «Я не люблю, коли мені кажуть, де мої межі»;
- «Негативна відповідь найбільше мене мотивує».
Для неї національна ідентичність — це не просто термін. Вона іноді уникає слова «республіка» чи «країна», називаючи Італію «наша нація». Її кредо — стояти за власну історію навіть тоді, коли це незручно і непопулярно.
Коли політика стикається з труднощами
В останні місяці на поверхню вийшли напруженість у стосунках Мелоні з Дональдом Трампом. Її обурив коментар екс-президента США про те, що вона начебто «просилася» сфотографуватися з ним на саміті G7.
Ключові моменти цієї ролі в діалозі:
- Мелоні очікувала більшої підтримки від Трампа, бо їх об’єднують погляди на міграцію та «вік культури»;
- Після інциденту вона жорстко відповіла, підкресливши: «Італія і я ніколи не благали»;
- Фактично, комунікація між ними затихла вже кілька тижнів, і майбутні контакти залишаються під знаком питання.
При цьому вона не вважає особисті стосунки визначальними для державної політики, наголошуючи на важливості єдності західного світу.
Жінка з власним поглядом на фемінізм
Мелоні критикували за використання чоловічої форми «il presidente», і вона не приховує свого бачення:
- на її думку, феміністки часто ведуть «не ті битви», концентруючись на гендерних квотах;
- для неї важливіше мати реальні шанси на посаду, ніж аспекти мовної форми.
Відома її заявою, що вона – це жінка, мати, італійка і християнка, і ніхто не забере в неї цю ідентичність. Вона відчуває, що мільйони громадян розділяють це глибоке почуття загрози власним цінностям, що й дає їй підтримку.
Економіка під контролем
Мелоні рішуче відкидає критику з боку лівих щодо управління економікою. Вона зазначає позитивні тенденції в таких сферах як:
- рівень зайнятості;
- інфляція;
- контроль нелегальної міграції;
- витрати на охорону здоров’я;
- ситуація на фінансових ринках.
Саркастично визнає: «Може, я нічого й не робила — але цифри кращі!»
З іншого боку, опозиційний депутат Еллі Шлейн говорить про уповільнення зростання ВВП, падіння реальних доходів громадян, високі тарифи на енергію та проблеми в системі охорони здоров’я як про «втрачену можливість». Утім остаточне рішення щодо правильності чи помилковості політики Мелоні настане на виборах наступного року.
