Зброя і недовіра: як нарощування оборонного бюджету Німеччини впливає на Європу
Виклик Макрона: стратегічна автономія Європи
Президент Франції Еммануель Макрон неодноразово наголошував на потребі європейської відповіді у світі, де наростає агресія Росії, Китай демонструє економічний тиск, а США відвертаються від справ Старого континенту. Перші згадки про необхідність «стратегічної автономії» Європи пролунали ще у 2017 році, але лише останнім часом європейці схвально сприйняли цю ідею — вони готові більше працювати та інвестувати у власну оборону.
Однак на цьому шляху є суттєвий політичний виклик: Німеччина вже зараз витрачає значно більше, ніж більшість європейських країн. Історично, через спадок війни, до якого додався розпад СРСР, німецькі військові сили були свідомо зменшені.
Нове військове обличчя Німеччини
Тепер Берлін намагається наздогнати та вирівняти свої оборонні можливості. Завдяки амбітним планам, Німеччина в найближчі роки, ймовірно, витрачатиме більше, ніж Франція та Велика Британія разом узяті, і це виключно на звичайні війська, без врахування ядерного потенціалу.
Витрати в основному підуть на німецькі компанії, як-от Rheinmetall, які швидко розвиваються завдяки щедрому фінансуванню. Однак тоді «стратегічна автономія» для багатьох європейських лідерів звучить майже як «німецький акцент» на обороні континенту.
Німеччина і європейські страхи
Хоча жоден не побоюється реваншу у класичному розумінні, у багатьох усе ще живі спогади про могутність Німеччини в минулому. Федеральний канцлер Фрідріх Мерц пообіцяв сформувати найбільшу і найсильнішу армію Європи, відповідаючи на виклики з боку Росії та відсутність уваги США.
Проте у фоновому режимі лідери занепокоєні тим, що найбільша опозиційна партія — альтернативна для Німеччини (праворадикальна і антиконституційна) — може колись потрапити до влади, що додатково ускладнює сприйняття нової військової потуги Берліна.
Значення для європейської безпеки
Директор Європейської ради з міжнародних відносин Марк Леонард був здивований, як багато верхівки у Парижі «відверто висловлювали занепокоєння щодо довготривалих німецьких витрат на оборону». Це питання стоїть поруч із такими викликами, як конфлікт в Україні.
Занепокоєння простягається поза межі Франції — польська сторона та інші сусіди теж уважно відстежують як політику, так і військову трансформацію Німеччини. Особливо тривожить вплив праворадикалів у німецькій політиці, тож сусіди не можуть ігнорувати можливість їхнього приходу до влади.
Цьогорічні цифри демонструють явну перевагу Німеччини: приблизно $127 мільярдів для Німеччини проти $84 мільярдів у Великобританії та $70 мільярдів у Франції з перспективою подальшого розриву.
Зобов’язання країн НАТО
Всі країни НАТО домовилися про довгострокове досягнення 3,5% ВВП на ключові військові потреби до 2035 року. Проте, не всі досягнуть цієї мети:
- Велика Британія поставить планку в 2,5% ВВП до 2027 року;
- Франція планує інвестувати 2,3% до 2028 року;
- Італія відповідатиме 2% до 2028 року.
Німеччина ж планує витрачати 3,5% ВВП уже до 2029 року, що становить близько $189 мільярдів.
Економічний простір для оборони та його наслідки
Після років жорсткої економії та уповільнення зростання Німеччина нарешті має як бюджетні ресурси, так і політичний імпульс для значного збільшення військових затрат. Важливо, що законодавчі зміни дозволили їй розширювати військовий бюджет навіть при обмеженнях щодо боргу у інших сферах.
Це ставить інші європейські держави перед викликом — у них може не бути такого фінансового простору через нинішні обмеження бюджету, високі дефіцити та значний державний борг.
Аналітики зазначають, що найбільший вплив мають саме звичайні витрати, коли вони розглядаються без ядерного компонента. Часто для інших європейців ця реальність залишається не до кінця зрозумілою.
Виклик для оборонної співпраці в Європі
Збільшення німецьких військових витрат впливає не лише на власну країну, а й на сусідні держави та їхні військово-промислові комплекси. Для Франції італійський та британський військовий бізнес — це такі ж важливі партнери, які також звертають увагу на тренди в Берліні.
Старший французький чиновник зауважив, що це питання не в страху перед німецькою армією, а в ризику зниження ролі Франції та її оборонної промисловості, особливо з огляду на експортні можливості таких продуктів, як винищувач Rafale.
Спільні евристики та майбутні перспективи
Вирішенням може стати запровадження спільного європейського боргу задля фінансування оборони, на думку експертів. Для Німеччини така ідея прийнятна, якщо існує впевненість у мінімізації фінансових ризиків через партнерів.
Подібне об’єднання також стало б стримуючим фактором для можливого впливу праворадикальних сил, адже спільне виробництво зброї ускладнило б її використання однією країною проти іншої.
На політичному рівні Німеччина вже зараз шукає спільні програми, як-от Future Combat Air System з Францією та Іспанією — проект, який багато в чому ускладнений взаємними непорозуміннями, але залишається потенційним полігоном для кооперації.
Питання довіри та майбутня роль Німеччини
Нинішня ситуація породжує неспокій, чи відповідає німецьке переозброєння інтересам усієї Європи, чи націлене лише на зміцнення самостійної оборони Німеччини. Це хвилює союзників не лише через політичні зміни у Берліні, а й через невизначеність у зобов’язаннях щодо колективної безпеки.
Тож, щоб переконати сусідів, Німеччині доведеться поєднувати впевненість із делікатністю, а також чітко комунікувати свої наміри, перебуваючи у рамках НАТО та Євросоюзу.
Колишній французький чиновник у сфері безпеки Франсуа Гейсбург підкреслює, що головним зараз є не кольори національного прапора, а здатність ефективно нарощувати виробництво військової техніки, без чого європейська обороноздатність залишатиметься крихкою.
