Європа відмовляється виконувати вимоги Трампа щодо відправлення військових кораблів для відкриття Ормузької протоки.

Written By: author avatar Олена Мазко

17 Березня, 2026

Тиск Трампа на Європу через Ормузьку протоку: чи готові лідери йти на конфлікт?

Європа між бажанням миру і вимогами Вашингтона

Президент США Дональд Трамп вже третій тиждень наполягає на активних діях проти Ірану – зокрема, на розблокуванні стратегічної Ормузької протоки. Втім лідери країн Європи переважно ухиляються від агресивних закликів американця та не поспішають відкрито підтримувати військову операцію, аби не зруйнувати ключові стосунки з Вашингтоном.

Для Трампа це справа честі й випробування, яке демонструє, чи зможе Європа захистити власну безпеку. Він називає пропозицію залучити свої військово-морські сили «дуже маленькою справою», яку європейські партнери просто зобов’язані виконати.

Трамп і його жорсткі претензії

Виступаючи у Білому домі, президент скаржиться, що деякі європейські країни не цінують військову підтримку США:

  • Більше 45 тисяч американських солдатів захищають союзників у Європі,
  • Але коли справа доходить до внеску Європи, навідники мінних тральщиків ніби як «не горять бажанням» брати участь.

У розмові з Financial Times він так само заявив, що НАТО «буде дуже погано» без участі Європи у цій операції, додавши, що розчарується в деяких країнах і навіть пообіцяв назвати імена.

Загалом американський лідер продовжує агресивний стиль дипломатії, який уже бачили під час торгівельних суперечок і критики європейських лідерів за недостатню активність. Наприклад, британському прем’єру Кіру Стармеру він дорікав у боягузтві і пізній підтримці.

Відповідь європейських лідерів: баланс інтересів

Кір Стармер, хоч і прагне ладнати з Вашингтоном, категорично заявив, що Британія не хоче втягуватися у масштабну війну з Іраном. Він наголосив: «Моє керівництво стоїть на захисті національних інтересів, незважаючи на будь-який тиск».

Інші представники Європи теж дотримуються обережної позиції:

  • Борис Пісторіус, міністр оборони Німеччини, зазначив, що Німеччина віддає перевагу дипломатичним шляхам і не хоче збільшувати військову присутність.
  • Міністр закордонних справ Італії Антоніо Таяні підкреслив, що Італія не залучена в операції в Ормузькій протоці і не планує розширювати військові дії.

У Франції спершу висловлювали готовність супроводжувати танкери після припинення бойових дій, проте офіційний коментар з боку міністерства закордонних справ зауважив, що нинішня військова позиція країни є виключно оборонною.

Енергетика, політика та спогади про минулі помилки

Європейські уряди повною мірою усвідомлюють економічні труднощі, спричинені зростанням цін на паливо та енергоресурси. Водночас вони не забувають і про гіркий досвід війни в Іраку 2003 року, яка стала результатом сумнівних рішень з боку Вашингтона.

Перед європейськими лідерами стоїть складний вибір:

  1. Втручатися і ризикувати військовими втратами, що може заглибити конфлікт.
  2. Утриматися від відкритої участі, спостерігаючи за ростом цін і потенційним посиленням енергетичної кризи.

Цей вибір ускладнюється ще й довготривалими звинуваченнями Трампа, що союзники з НАТО недостатньо вкладаються у власну оборону.

НАТО і позиція Альянсу

Колишній головний оборонний радник Великобританії Нік Картер в інтерв’ю BBC зазначив: НАТО — це оборонний союз, і він не створювався, щоб підтримувати війни за вибором однієї країни. Він наголосив, що приєднання до конфлікту проти Ірану не відповідає призначенню Альянсу.

Стармер теж підкреслив, що участь у конфлікті не планується як місія НАТО.

Офіційні заяви і реальні дії

  • Польський міністр закордонних справ Радан Сікорський пояснив, що його країна поки що не розглядає можливість військової участі.
  • Представниця ЄС Кая Каллас повідомила, що розширення операції з охорони морських шляхів у Середземномор’ї — «Операції Аспіди» — не планується.

Практичних кроків для розв’язання проблеми в Ормузькій протоці поки що не зроблено, і всі учасники бояться повторення історії з дуже дорогою "втягнутістю" у військові протистояння, яку вже пережили не раз.


Тиск Вашингтона на Європу змушує лідерів балансувати між власними інтересами, історичною пам’яттю та ризиками конфлікту. Чи вистачить мудрості прийняти оптимальне рішення — вирішуватимуть найближчі місяці.

Категорії Без категорії

різне