Трамп звинуватив союзників у відмові підтримати морську безпеку в Перській затоці
Виступ Дональда Трампа: критика союзників
Президент США Дональд Трамп на початку тижня гостро розкритикував західних союзників, які або прохолодно відреагували, або відмовилися долучитися до ініціативи спільного морського супроводу торговельних суден у Перській затоці. Трамп наголосив, що Америка ось уже майже 40 років захищає інші країни, але отримує відмови у відповідь, навіть коли йдеться про, на його думку, “дуже незначні” дії.
Під час заходу у Білому домі за участі ради Центру мистецтв імені Джона Кеннеді Трамп заявив: «Ми — найсильніша нація у світі, і нам ніхто не потрібен». Він також додав, що прохання про міжнародну допомогу у перезавантаженні ситуації навколо Ормузької протоки, насправді є випробуванням лояльності його союзників. «Я роблю це іноді не тому, що нам потрібна допомога, а щоб побачити, як вони відреагують», — сказав президент.
Відмова провідних країн і неоднозначна підтримка
До заяв Трампа, ключові урядовці Німеччини, Японії, Італії та Австралії офіційно повідомили, що їхні країни не планують брати участь у морській операції із забезпечення безпеки судноплавства через Ормузьку протоку, яка є життєво важливим шляхом для близько 20% світових поставок нафти.
Інші держави, серед яких Франція, Велика Британія та Південна Корея, поки що не зробили чітких заяв, що будь-коли підсилює невизначеність у регіоні.
Найрізкішу відмову висловили в Німеччині, де міністр оборони Борис Пісторіус відзначив: «Це не наша війна, і ми її не починали». Він наголосив, що шукають дипломатичних рішень, і додав, що посилення військової присутності навряд чи принесе бажані результати.
Позиція Великої Британії та Японії
Прем’єр-міністр Великої Британії Кір Стармер повідомив, що Уряд розробляє спільну із союзниками стратегію для відкриття Ормузької протоки, але утримався від підтвердження направлення британських військових кораблів до Перської затоки. Він також пообіцяв, що країна не буде втягуватися у ширший військовий конфлікт.
Прем’єр-міністр Японії Саней Такаічі висловилася у парламенті, що Японія не має наміру направляти свій флот до регіону. Міністр транспорту Австралії Кетрін Кінг додала, що її країна не отримувала прохання про участь і нині не збирається долучатися.
Оголошення Трампа і міжнародна реакція
Незважаючи на відмови, Дональд Трамп твердить, що «численні країни вже повідомили про свою підтримку і що вони рухаються в напрямку участі». Проте конкретних назв зараз не називає і обіцяє це зробити пізніше.
Ізраїльсько-американський конфлікт з Іраном, який триває вже третій тиждень, призвів до загибелі понад 2000 людей, здебільшого в Ірані та Лівані. Обстріли ракетами та безпілотниками викликають напруженість у регіоні, а обмеження руху танкерів через Ормузьку протоку спричинило стрімке зростання світових цін на енергоносії.
Сполучені Штати, як вважають, були не готові до такої масштабної реакції Ірану. В рамках пошуку підтримки Трамп навіть погрожує НАТО:
- Якщо альянс не відреагує позитивно, це матиме негативні наслідки для його майбутнього.
- Деякі країни вже ведуть переговори зі США про можливі кроки для забезпечення безпеки в зоні Ормузької протоки.
Роль Китаю та перенесення саміту
Трамп закликав до участі у військових операціях і Китай, але Пекін має мало стимулів для співпраці, адже Іран безперешкодно постачає нафтопродукти до КНР. Сам Трамп заявив про намір відкласти запланований на 31 березня саміт із лідером Китаю Сі Цзіньпінем, пояснюючи це нагальною необхідністю залишатися у Вашингтоні через війну.
Загострення ситуації на Близькому Сході
Ізраїль розгорнув свої сили в південній частині Лівану на понад 15 стратегічних точках, що викликає побоювання щодо можливого масштабного вторгнення у цю країну. Цей конфлікт із Hezbollah, підтримуваним Іраном, призводить до постійних ракетних обстрілів із боку ліванської групи.
За останні дні понад 800 тисяч жителів Лівану були змушені покинути свої домівки, особливо на півдні країни, де панують страхи перед повторенням тривалої ізраїльської окупації, що тривала з 1982-го по 2000-й рік.
Свідчення очевидців та військові плани
Іман Ібрагім, 30-річна жінка, яка втекла зі свого села Бліда, порівнює нинішні події з розповідями своїх дідів про лівансько-ізраїльський конфлікт минулого століття, побоюючись, що історія може повторитися.
Ізраїльська армія вже наказала евакуювати значні території південного Лівану, включно з районами на відстані до 40 км від кордону. Представник військових Лт. кол. Надев Шошані повідомив про готовність до тривалих бойових дій, можливо й понад три тижні.
Країни Заходу, серед них Британія, Канада, Франція, Німеччина та Італія, закликали ізраїльське та ліванське керівництво розпочати політичні переговори з Hezbollah, щоб запобігти гуманітарній катастрофі і розширенню конфлікту.
Інциденти у регіоні та наростання напруги
У Єрусалимі впали уламки після іранських ракетних запусків, пошкодивши святині, включно з мечеттю Аль-Акса і Храмом Гробу Господнього. Є поранені, але важких травм немає. У Дубаї безпілотник упав поруч з міжнародним аеропортом, викликавши пожежу і тимчасове припинення рейсів.
В Ірані авіаудари вимкнули електропостачання у частині Тегерана, про що повідомляють місцеві медіа та мешканці столиці.
Заяви Трампа про ядерну загрозу
Президент США знову підкреслив необхідність не допустити, щоб Іран, який він назвав «найжорстокішою і найзапеклішою країною останніх 50 років», отримав ядерну зброю. Він попередив, що це призведе до знищення Близького Сходу, починаючи з Ізраїлю, який, за його словами, першочергово постраждає у разі появи іранського ядерного арсеналу.
При цьому повідомляється, що розглядається ризикована операція із відновлення майже півтонни урану, близького до бомбардувального рівня, з центру Ірану — міста Ісфахан.
Підсумок дня з регіональних та міжнародних подій
- Конфлікт вирує на кількох фронтах — стають усе масштабнішими і безпекові загрози в Перській затоці.
- Міжнародні союзники виявляються небажаними або коливальними у підтримці військових ініціатив США.
- Уряд США стикається з викликами координації багатонаціональної відповіді на загострення ситуації, балансуючи між військовою силою та дипломатією.
