Європа на межі: як лідери реагують на військову кампанію США та Ізраїлю проти Ірану
Минув тиждень від початку американсько-ізраїльської військової операції проти Ірану, і європейські лідери залишаються єдині у своїх ваганнях щодо цього конфлікту, який вони ніколи не ініціювали. Проте з кожним днем континент дедалі більше втягнуватиметься в цю справу, що приносить політичні й дипломатичні труднощі від Лондона до Берліна.
Двозначність позиції європейських лідерів
Різниця між словами політиків та діями їхніх військових чітко простежується. Вони публічно заперечують наміри розпочати війну й запевняють у відсутності агресивних планів, проте одночасно відправляють кораблі, літаки й інше військове обладнання на Близький Схід.
- Президент Франції Еммануель Макрон у соцмережах заявив: «Ми не ведемо війну».
- Італійська прем’єрка Джорджія Мелоні підкреслює, що вони не прагнуть війни.
- Британський прем’єр Кір Стармер однозначно повідомив парламент, що участь у ударі США та Ізраїлю не планується.
Політична і військова складність ситуації
Лідерам Європи доводиться балансувати між:
- захистом своїх громадян у регіоні та підтримкою союзів з арабськими країнами;
- наданням американцям баз для використання;
- униканням явної підтримки США, щоб не посилювати військову відповідь Ірану та не викликати невдоволення своїх виборців.
Наприклад, Макрон, хоч і запевнив у мирних намірах, негайно відправив винищувачі Rafale в ОАЕ після атаки безпілотника на французьку військову базу в Абу-Дабі. Він також скерував авіаносець Charles de Gaulle до східного Середземномор’я, де корабель може сприяти контролю над важливими морськими шляхами.
Особливості позицій окремих країн
Італія
Прем’єр-міністерка Мелоні дозволила розгортання сил протиповітряної оборони в країнах Перської затоки. Вона також надала США логістичну підтримку, але наполягає, що Італія не бере участь у наступальних операціях. Цей обережний підхід створює їй проблеми на внутрішньополітичному фронті, враховуючи антипатію італійців до Трампа.
Велика Британія
Кір Стармер опинився між двох вогнів: критику союзників за надмірну підтримку та уїдливі закиди Дональда Трампа, який порівняв його з «нетиповим» Уїнстоном Черчиллем за відмову у доступі до британських баз під час початкових ударів по Ірану. Водночас Великобританія надала США негласну військову допомогу — від винищувачів Typhoon до систем протидії безпілотникам.
Німеччина
Канцлер Фрідріх Мерц підкреслив ризикованість операції і правду про наслідки, які доведеться приймати європейцям. Але затим він зіткнувся з критикою за те, що не захистив союзників, що відмовилися надати американцям свої аеродроми. Єврокомісар пізніше заявив, що все ж таки підтримав їх на зустрічі з Трампом.
Чи може Європа вплинути на хід конфлікту?
Колишній радник з національної безпеки Великої Британії Пітер Рікетс вважає, що європейцям слід реалістичніше дивитись на власні можливості змінити конфлікт.
- Трамп не консультував Європу перед початком операції;
- Його цілі залишаються непослідовними;
- Рішення керуються не лише стратегічними міркуваннями, а й економічними чинниками: цінами на нафту, фінансовими ринками та політичною підтримкою з його власного електорату.
Окремі кроки країн із власними інтересами
Деякі держави фокусуються на власних регіонах, типу Франції, яка намагається стримати втягнення Лівану у війну. Після ракетних обстрілів з боку організації «Хезболла» на ізраїльську територію, Франція надала ліванській армії броньовані транспортні засоби та здійснила дипломатичні зусилля для пошуку перемир’я.
Макрон активно обговорював ситуацію з Трампом та ключовими регіональними лідерами, ставлячи за мету запобігти ескалації бойових дій у країні, історично близькій Франції.
Що чекає Європу далі?
Аналітики припускають, що з часом європейські політики можуть відчути себе більш впевнено, адже саме Європу напряму торкнеться можливий розпад Ірану, фрагментація країни чи масштабні біженські потоки.
Про це говорить і Томас Райт із Брукінгського інституту: «Якщо дійде до повного колапсу в Ірані, вплив на Європу буде значним. Чи вистачить політичної волі мобілізувати адміністрацію США протидіяти цьому сценарію?»
Конфлікт між США, Ізраїлем і Іраном продовжує ставити перед Європою складні запитання та змушує лідерів балансувати між глобальними амбіціями і внутрішньою стабільністю.
