Вересень приніс несподівані відкриття у світі серіалів, а жовтень став місяцем рішучих ставок. На телеекрани вийшли нові проєкти від відомих сценаристів, масштабні екранізації класичних творів та продовження популярних серіалів: «На схід від Едему», «Війна», «Купертіно», «Керрі», а також нові сезони «Дипломатки» й «Люпена».
Однак основна особливість жовтня полягає не лише в гучних іменах, а передусім в амбіціях нових серіалів. Найпомітніші з них досліджують не тільки індивідуальні долі персонажів, а ширші системні явища - шлюб і владу, індустрію розлучень, вплив Big Tech та штучного інтелекту, занепад малих спільнот і сучасну практику переосмислення класичної літератури.
Єдиним розчаруванням цього місяця вважається чергова адаптація роману Стівена Кінга «Керрі». Іронічним виглядає те, що цей серіал приурочили до 50-річчя першої і досі найкращої версії, створеної Браяном Де Пальмою. У порівнянні з нею новий творець Майк Фленеган не зумів запропонувати глядачам нічого крім банальних узагальнень.
«На схід від Едему» (East of Eden)
Прем’єра: 1 жовтня, Netflix
Ключова прем’єра місяця - нова екранізація роману Джона Стейнбека 1952 року, масштабної родинної саги, що базується на біблійній історії про Каїна і Авеля. Серіал охоплює кілька десятиліть - від Громадянської війни в США до Першої світової війни - і вражає масштабністю, високою якістю постановки та візуальною розкішшю історичного формату. Водночас він зберігає динамічність і мелодраматизм, уникаючи перетворення на нудну музейну адаптацію класики.
Основні інтриги навколо прем’єри пов’язані з фігурою авторки серіалу та її феміністською інтерпретацією. Зої Казан, акторка та сценаристка (відомо з проєкту «Двійка»), є онукою голлівудського легендарного режисера Еліа Казана, який у 1955 році поставив свою знакову версію «На схід від Едему» з Джеймсом Діном.
Особливі дискусії викликала інтерпретація роману з акцентом на персонажі Кеті Еймс - загадковій і небезпечній жінці, що змінює життя братів Трасків і внаслідок цього переплітає долі всієї родини. Флоренс П’ю («Мала барабанщиця») запропонувала відхід від звичного уявлення про Кеті як уособлення зла, показавши її як розумну, травмовану, водночас дуже небезпечну особу, чиї вчинки хоч і незрозумілі, але не можна однозначно засудити. Варто зауважити, що в такій інтерпретації філософія Стейнбека дещо поступається психології травми. Проте слід пам’ятати, що Еліа Казан ще радикальніше інтерпретував текст оригіналу.
«Війна» (War)
Прем’єра: 1 жовтня, HBO Max
У час, коли історії дедалі частіше розгортаються в рамках франшиз, черговий привабливий новий серіал жовтня - «Війна» - пропонує свіжий погляд на тему «зіркових» розлучень. Це тонко прописана і майстерно зіграна драма у жанрі юридичного трилера.
Центром історії стає процес розлучення між техномільярдером (в ролі Домініка Веста, відомого як принц Чарльз з «Корони») і міжнародною кінозіркою (Сієнна Міллер з фільму «Висотка»). Розлучення максимально брудне й дороге, перетворюючись на справжню битву професіоналів: ретельно розроблені стратегії, обмін компроматом, інформаційна війна та інфільтрація в табір противника. Паралельно розвиваються особисті історії юристів та їх стосунки.
Як і в ще одному юридичному серіалі місяця - «Купертіно», - тут немало алюзій на реальні випадки. Зокрема, сцена, де головній героїні публічно вручають юридичні документи, була натхненна історією акторки Олівії Вайлд, якій на церемонії CinemaCon вручали папери по опіці над дітьми на сцені. Автор і головний сценарист «Війни», Джордж Кей (відомий за «Люпеном» і «Перехопленим рейсом» з Ідрісом Ельбою), дослідив численні гучні судові процеси і адаптував матеріал у динамічне шоу з гострими, влучними діалогами й напруженим сюжетом.
Єдина критика до проєкту полягає в тому, що задуманою соціальною сатирою серіал іноді милується світом багатих, дотепних і красивих людей, які мали б бути об’єктом викриття.
«З глибини» (Below)
Прем’єра: 8 жовтня, Netflix
Це вже друга цьогорічна історія про невеличке містечко на узбережжі океану, що опиняється під загрозою морського чудовиська. Канадський серіал «З глибини», хоч і має певні спільні елементи з хітом Apple TV «Відоус-Бей» Кеті Діпполд, створює зовсім інший настрій.
Це атмосферний горор з глибокою людяністю, що поєднує родинну драму з екологічними темами. Мальовничий Ньюфаундленд перетворюється на повноцінного персонажа оповіді. Сюжет має складну структуру і потребує уважного перегляду, що може не сподобатися тим, хто любить дивитися серіали як фоновий супровід. Беззаперечні переваги - вражаюча операторська робота, що передає красу й небезпеку океану, витриманий тон напруги, переконлива гра Джоша Гартнетта («Щасливе число Слевіна») у ролі багатодітного рибалки, а також вдале поєднання жахів із екологічною притчею. Основне питання, яке поставив серіал: що страшніше - монстр із глибин чи зникнення традиційного укладу життя, сформованого століттями?
«З глибини» - яскравий приклад локальної історії, натхненної реальним переселенням рибальських селищ Ньюфаундленду, що стала міжнародним хітом. Серіал показав найкращий старт серед канадських проектів Netflix, набравши 17 мільйонів переглядів за перший тиждень після прем’єри.
«Купертіно» (Cupertino)
Прем’єра: 8 жовтня, CBS
Жанрово «Купертіно» - комедійний юридичний процедурал про невелику команду юристів, які захищають громадян від свавілля технологічних гігантів Кремнієвої долини. Головні герої втілені Майком Колтером («Люк Кейдж») і Рейчел Келлер («Поліція Токіо»). Кожен епізод присвячений новій справі, що пов’язана з впливом новітніх технологій: від дронів та чатботів до ринків прогнозів і генеративного штучного інтелекту.
Творці серіалу - подружжя Роберт і Мішель Кінг, відомі за «Гарною дружиною» та «Гарною боротьбою», мають великий досвід юридичних процедур. Ідея про юриста Кремнієвої долини виникла у них ще десять років тому як спін-оф «Гарної дружини», але через бум генеративного ШІ CBS побачили в ній великий потенціал. Матеріалу для серіалу було більш ніж достатньо. Наприклад, сюжет першого епізоду натхненний конфліктом акторки Скарлетт Йоганссон із OpenAI через голос Sky.
«Купертіно» влучно відображає актуальні суспільні теми, але не спрощує їх до луддитських реляцій «технології - винуватці всіх бід». Рішення персонажів часто мають морально неоднозначний характер. Серіал вдало поєднує серйозність із м’яким гумором, хоча іноді сатира на образи ексцентричних техномільярдерів наближається до карикатури. Однак можливо, що саме так їх слід і сприймати.
«Дипломатка», сезон 4
Прем’єра: 15 жовтня, Netflix
Четвертий сезон «Дипломатки» за перші чотири дні зібрав 4,8 мільйона переглядів, а через два тижні Netflix уже продовжив проєкт на п’ятий сезон. Серіал раніше не відзначався прагненням до повної реалістичності в геополітичних інтригах, але нині його сюжет остаточно перетворився на абсурд. Для прикладу, сюжетна лінія, де президентка США (зображена Еллісон Дженні з «Я, Тоня») у змові з віцепрезидентом (Руфус Сьюелл із «Люпена») викрадає ядерну зброю з російського підводного човна біля узбережжя Великої Британії, звучить досить фантастично.
Проте чим більш умовною стає основна лінія, тим гострішими виходять конфлікти. У попередніх сезонах «Дипломатка» вміло балансувала між міжнародними кризами та драмою у шлюбі віцепрезидента й посла США у Великій Британії, героїні Кері Рассел («Американці»). У четвертому сезоні особисті та політичні питання зливаються воєдино.
Для головної героїні зберегти вірність чоловікові означає ризикувати власними принципами, а залишитися відданою принципам - підставити під удар шлюбні стосунки. Будь-яка розмова про довіру в родині невідворотно переходить у дискусію про політичну лояльність. Велика політика стає схожа на сімейне життя: ревнощі, зради, компроміси, нескінченні переговори. Перший джентльмен США, якого грає Бредлі Вітфорд («Західне крило»), остаточно перетворює побут політичної верхівки на продовження великої політики іншими методами.
Два шлюбні союзи не просто віддзеркалюють один одного, але й втручаються у складну мережу союзів і зрад, де напруга не поступається політичній динаміці.
«Люпен» (Lupin), частина 4
Прем’єра: 23 жовтня, Netflix
Автори «Люпена» для четвертої частини підготували складний філософський твіст: чи може Ассан Діоп відмовитися від образу Люпена, якщо ця маска стала його публічним обличчям? Його власна легенда обертається пасткою, що перегукується з історією його батька, якого теж несправедливо звинуватили в крадіжці.
Проте сам серіал тепер має воістину видовищний масштаб, остаточно жертвуючи залишками правдоподібності і перетворюючись на guilty pleasure-блокбастер. Пізнавані сюжетні дірки, неправдоподібні технологічні елементи та надмірна мелодрама стали його невід’ємними рисами. По суті, «Люпен» трансформувався на формат супергеройського серіалу: замість раніше простих і вишуканих афер тепер використовується арсенал таємничих трюків і спецефектів на кшталт Marvel, які ігнорують закони фізики. Глядачам лишається приймати неможливе на віру.
Хоч шоу й стало великим міжнародним хітом, воно втратило колишній французький шарм, який викликав симпатії. Омар Сі продовжує тримати серіал своїм харизматичним виконанням, але питання, чи витримає історія про майстра маленьких махінацій свою еволюцію в крупномасштабне шоу на кшталт «Ілюзії обману», залишається відкритим.
