Легенда київського «Динамо» Анатолій Дем’яненко поділився своєю точкою зору щодо перспектив виступів «біло-синіх» на європейській арені після завершення війни в Україні.
За словами Дем’яненка, після 1986 року «Динамо» було на межі завоювання європейського тріумфу, особливо блискучим був 1999 рік, коли команда під керівництвом Валерія Лобановського дійшла до півфіналу Ліги чемпіонів і поступилася «Баварії». Щодо сучасного періоду ХХІ століття, експерт розповів, що оцінити тренерів, які мали найбільший потенціал для успіху в єврокубках, досить складно.
Він наголосив, що:
– успіх залежить від сукупності численних чинників;
– все визначається тим, як наставник розуміє футбол і чи є у нього гравці, що відповідають його футбольній філософії;
– нині часто роблять акцент на фізичній підготовці, однак фізику можна покращити завжди, тоді як футбольний інтелект, бачення поля і технічна майстерність – це якості, які не придбаєш за будь-які гроші;
– важливу роль відіграють футболісти, здатні швидко мислити, оскільки футбол насамперед керується розумом, а вже потім виконується ногами.
Щодо сучасних команд, які могли б нагадувати «Динамо» зразка 1986 року, Дем’яненко зазначив, що не може конкретно виділити жодну, адже той стиль був унікальним і притаманним самому «Динамо». Зокрема, його команда вирізнялася блискавичними переходами з оборони в атаку. Зараз же, на його думку, футбол часто страждає від надмірного академізму: колективи довго тримають м’яч на своїй половині поля, перекочуючи його в поперечному напрямку. Це дає супернику час встати в щільний, ешелонований захист, який потім вимагає значних зусиль для подолання. Принцип, за яким працювало «Динамо» тих часів — миттєвий вертикальний пас, що відсікає більшість суперників до формування оборони.
Коли ж мова зайшла про зміни, які відбулися у футболі за ці роки, Дем’яненко підкреслив, що фінансовий фактор нині грає ключову роль. Він наголосив, що:
– Україна наразі опинилася у надзвичайно складних умовах через війну;
– команди постійно змушені переїжджати, втрачаючи базу і можливість грати на домашньому стадіоні;
– навіть якщо вболівальники відвідують матчі в Польщі чи інших країнах, де зараз проживає багато українців, це не може повністю замінити домашню підтримку;
Домашні ігри – це зовсім інша атмосфера, яку створюють рідні трибуни, де присутня своя неповторна аура, і саме це відіграє значну роль.
На запитання про те, яка складова нині бракує «Динамо» для здобуття успіху в єврокубках, він відповів, що:
– це є важливим фактором як для «Динамо», так і для інших українських клубів;
– існують й інші чинники, включно з тим, що багато гравців мають рідних і близьких, які залишилися в Україні;
– загалом ситуація є комплексною.
Щодо прогнозів на майбутнє, Дем’яненко висловив упевненість у тому, що після завершення війни українські клуби, включаючи «Динамо», здатні повернутися до високих позицій у єврокубках. Він нагадав про чемпіонати 2013-го та 2014-го років, коли український футбольний турнір був дуже сильним – до семи команд серйозно боролися за призові місця. Тоді рівень чемпіонату був надзвичайно високим як за якістю гри, так і за організаційними аспектами.
Проте, на жаль, війна внесла значні корективи, і українському футболу сьогодні дуже нелегко. Найголовнішим побажанням Дем’яненка є якнайшвидше встановлення миру в країні, який дасть змогу усім клубам відіграти свою роль у європейському футболі.
