Іран та США: Ускладнені переговори, які ставлять під питання можливість миру
Зіткнення поглядів: відмова від компромісу під час переговорів
Віце-президент Джей Ді Ванс коротко підсумував результати 21-годинних перемовин з Іраном: «Вони обрали не приймати наші умови». Ця заява стала очевидним відображенням головної проблеми для іранської сторони — американці, на їхню думку, взагалі не настроєні на справжні переговори.
Колишній міністр закордонних справ Ірану, Джавад Заріф, який очолював іранську делегацію під час ядерних переговорів 2015 року, підкреслив цю думку в соцмережі X: «Жодні переговори — принаймні з Іраном — не можуть бути успішними, якщо їх ведуть на основі виключно “наших/ваших” умов». Він додав, що Сполучені Штати повинні усвідомити: «Ірану не можна диктувати умови».
Баланс сил: що бачать обидві сторони?
Як Вашингтон, так і Тегеран намагалися під час зустрічі в Ісламабаді вважати себе домінуючою стороною. Обидві сторони залишились упевненими у своїй перевазі, хоча й не закрили двері для подальшої дипломатії.
Американські представники наголошують на своїй силі, здобутій завдяки нищівним ударам по Ірану: усунення ключових лідерів, знищення військових баз та пошкодження інфраструктури. Віцепрезидент Ванс повідомив журналістам, що «наш чіткий сигнал — ось наші червоні лінії» та «ми готові поступитися лише у незначних питаннях».
Натомість Іран вважає себе переможцем, бо витримав цей удар і навіть отримав вагому перевагу — контроль над одним із найважливіших морських шляхів для транспортування нафти — Ормузькою протокою. Іранська делегація заявила про непорушність цього контролю.
«Ми не збираємося припиняти роботу з охорони наших здобутків останніх сорока днів», — заявив генеральний Мохаммад Багер Ґалібаф, спікер парламенту та голова іранської делегації.
Алі Акбар Велаяті, радник колишнього верховного лідера Ірану, висловився ще жорсткіше: «Сьогодні ключі від Ормузької протоки міцно в наших руках».
Чи можлива дипломатія в умовах тривалої напруги?
Ідея, що за один день перемовин можна вирішити десятирічні суперечки, завжди виглядала малоймовірною. Перш ніж конфлікт загострився в лютому, Вашингтон місяцями тиснув на Тегеран, вимагаючи від нього відмови від уранових запасів та припинення ядерного збагачення — але жодні раунди переговорів не принесли результатів.
Офіційний представник МЗС Ірану Есмейл Багаї наголосив: «Ніхто не сподівався на угоду вже в першій сесії». Переговори ускладнились ще більше, бо Іран наполягає не просто на контролі протоки, але й на отриманні компенсації за прохід суден — так країна розраховує фінансувати масштабну реконструкцію після війни.
Сасан Карімі, політолог із Тегеранського університету та колишній заступник віце-президента з питань стратегії, підкреслює: «Повернення до вільного судноплавства, яке було до війни, неможливе, якщо Іран збережеться у своїх умовах».
Відкриті питання: майбутнє Ормузької протоки та геополітичні наслідки
Іранські переговорники уважають, що американці виходять за межі простої відновлення статус-кво, вимагаючи спільного управління протокою. Карімі назвав це «абсурдом», підкреслюючи, що Іран не стане робити поступок, навіть якщо це б означало поступки колишньому президенту США Дональду Трампу.
Він додав, що Іран не зламають легко: це зовсім не та гра, що у Венесуелі, де Вашингтон швидко усунув лідера й домігся своїх умов щодо наступного керівництва.
Якщо переговори зазнають краху і конфлікт поновиться, іранська сторона розраховує на компроміс з боку адміністрації Трампа, яка може похитнутися через світову економічну нестабільність, перш ніж Іран зазнає неспроможних втрат.
Аналітики зазначають, що Іран досі зберігає майже половину своїх ракетних запасів. Як зазначає Алі Ваез, керівник іранської програми в International Crisis Group, країна може протистояти ще два місяці і навіть більше, будучи готовою переносити економічні труднощі без меж.
Відкритим лишається головне питання: чи готовий Вашингтон заплатити високу ціну за досягнення політичних цілей?
У підготовці матеріалу брав участь журналіст Санам Махуозі.
