Президент України Володимир Зеленський нещодавно у відкритому листі звернувся до російського керівництва з закликом до негайного припинення вогню та пропозицією особистої зустрічі для обговорення дипломатичних шляхів врегулювання конфлікту. У відповідь кремлівська влада повідомила про відсутність сенсу у проведенні прямої зустрічі та оголосила, що наразі мирні переговори перебувають на паузі.
Кремль відкинув мирні ініціативи, зокрема, плани Європи щодо припинення вогню, а також запропонований українською стороною безумовний режим тиші. Зокрема, у заяві російського лідера було вказано, що бойові дії будуть припинені лише за умови виконання Росією всіх заявлених завдань, а мирні угоди мають базуватися виключно на вигідних для Москви умовах.
Варто зазначити, що Кремль не встановлює конкретних термінів для реалізації своїх воєнних цілей. Політичне керівництво країни-агресора обґрунтовано декларує як стратегічне завдання повне захоплення Донецької області, однак умисно уникає прив’язки цього завдання до чітких дат чи дедлайнів. У самих заявах російського керівництва, включно з висловлюваннями Володимира Путіна та військових, підтверджується прагнення контролювати повну територію Донецької області, однак без визначення часових рамок.
При цьому російський очільник відкрито заявив, що не збирається повідомляти про конкретні терміни завершення так званої “спеціальної військової операції”, посилаючись на те, що це в умовах ведення бойових дій було б “необачно”.
Офіційні представники Кремля, зокрема прес-секретар Дмитро Пєсков, регулярно наголошують на готовності припинити бойові дії “навіть сьогодні”. Втім, для цього Україна повинна виконати ультимативні вимоги окупантів, а саме:
- Повне виведення українських військових з чотирьох областей:
- Донецької,
- Луганської,
- Херсонської,
- Запорізької.
Проте російське керівництво не має наміру обмежуватися лише східним напрямком. Незважаючи на заяви про нібито близькість завершення конфлікту, ворог проголошує довготривалі цілі, серед яких – формування плацдарму на Донбасі для подальшого висунення нових територіальних претензій щодо України.
Кремль орієнтується на тривалий військовий конфлікт, використовуючи демографічну та ресурсну перевагу, адже людське життя для окупантів є максимально дешевим засобом досягнення поставлених цілей. Водночас Росія зберігає можливість оголосити новий етап часткової мобілізації. Ймовірним цей крок може стати після завершення внутрішньополітичних подій, зокрема виборів. Саме цим пояснюється посилення бойових дій — Кремлю необхідно демонструвати хоч якісь видимі “досягнення” для внутрішньої аудиторії.
Сьогодні ключовим фактором для російської влади є не військові успіхи, а внутрішньополітичний порядок денний, особливо з огляду на майбутні вибори в Російській Федерації. Цього року восени відбуватимуться такі вибори:
- вибори до Держдуми,
- вибори голів суб’єктів федерації,
- вибори до законодавчих зборів.
Для російського внутрішнього глядача необхідно “продати” хоча б умовні перемоги. Водночас окупаційна армія фактично не демонструє реального просування на фронті, намагаючись компенсувати ці відсутні результати інформаційними заявами про “завчасні успіхи”.
Реальні результати дій російських військових залишаються вкрай повільними та супроводжуються значними втратами особового складу й техніки. В умовах дефіциту успіхів Кремль використовує пропаганду та фальшиві звіти. Внаслідок цього командування змушене “підганяти” ситуацію: після заяв про контроль над територіями солдатів змушують іти у лобові атаки за будь-яку ціну, щоб утримати позиції, які вже офіційно були оголошені “своїми”.
Ця практика не є новою і систематично спостерігається на багатьох напрямках фронту. Приміром, російська сторона неодноразово заявляла про контроль над певними населеними пунктами, хоча фактичного контролю не мала. Яскравими прикладами є ситуації в Куп’янську, Куп’янську-Вузловому та Малій Токмачці.
За оцінкою керівника Офісу Президента України Кирила Буданова, Росія наразі не володіє чіткими військовими можливостями для встановлення власних дедлайнів. У країні-агресорі посилюється системний спад, тоді як Збройні Сили України ефективно стримують ворога та завдають болючих ударів по його тилах.
Натомість Кирило Буданов підкреслює, що існує спільне бачення української сторони і міжнародної спільноти щодо завершення війни. У той час як Росія, не маючи реальних воєнних здобутків, може збільшувати тиск на мирне населення України, вдаючись до терору. Однак, на будь-які дії агресора існує відповідна протидія.
Варто підкреслити, що українська сторона відповідає на акти агресії винятково у рамках міжнародного права, завдаючи удари лише по законних воєнних об’єктах, розташованих на території ворога з метою примусити окупантів припинити війну.
Саме ефективні операції Сил оборони України, а також удари безпілотних літальних апаратів углиб території Росії, створюють основи для припинення бойових дій на умовах, прийнятних для України, зводячи нанівець окупаційні амбіції Кремля.
Для додаткової інформації рекомендуємо стежити за оновленнями на платформах «Прямого» у Facebook, X (Twitter), Telegram та Instagram.
Матеріали, опубліковані в рубриці “ДУМКИ”, відображають позицію автора, який несе повну відповідальність за достовірність викладеної інформації. Редакція prm.ua не обов’язково поділяє погляди, висловлені у авторських матеріалах. Власником контенту в розділі “ДУМКИ” є безпосередньо автор публікації.
