Пам’ять героїв Кіровоградщини: прощання з трьома захисниками, які віддали життя за Україну
Відважний Олександр Романенко: шлях від залізничника до головного сержанта
Олександр Романенко народився 23 березня 1991 року у місті Знам’янка. Закінчивши школу №4, він отримав професію в Знам’янському професійно-технічному училищі №12, а згодом здобув освіту в Одеському фаховому коледжі транспортних технологій. Працював на “Укрзалізниці” черговим по станції Шостаківка.
У липні 2022 року Олександра мобілізували до Збройних сил України. Службу він проходив у військовій частині А 7029, займав посаду штаб-сержанта групи планування об’єднаної вогневої підтримки штабу батальйону територіальної оборони. Мав звання головного сержанта, брав участь у бойових діях та був нагороджений медаллю “Ветеран війни”.
6 листопада 2025 року він загинув поблизу Костянтинівки в Донецькій області. Попрощалися з Олександром на площі перед Знам’янським міським палацом культури, а поховали на місцевому кладовищі. У нього залишилися матір, дружина та донька. Герою було 34 роки.
Руслан Бабенко: із Новоархангельська — на перший рубіж оборони
Руслан Бабенко народився 15 вересня 1993 року у селищі Новоархангельськ. Після дев’ятого класу він пішов вчитися до Київського будівельного технікуму, здобувши спеціальність маляра-штукатура-плиточника.
15 лютого 2023 року Руслана мобілізували до армії. Він служив стрільцем-помічником гранатометника, брав участь у боях на Миколаївському, Херсонському та Донецькому напрямках.
Комунікація з воїном припинилася раптово два роки тому, а у лютому 2024 року сім’я отримала трагічне повідомлення: Руслан загинув 26 лютого під Красногорівкою, в Покровському районі Донецької області.
Поховали героя на Алеї Слави у Новоархангельську. У нього залишились батьки, сестра та бабуся. Йому було лише 30 років.
Історія Віталія Шелевера: від педагога до захисника України
Віталій Шелевер народився 5 квітня 1971 року в Устинівці у великій родині. Після школи вступив до Кіровоградського педагогічного університету імені Володимира Винниченка, де вивчав фізичне виховання.
Після закінчення університету у 1992 році він працював учителем фізкультури в Ганно-Леонтовичівській та Седнівській школах. З 1998 року Віталій зайнявся фермерською справою.
Прощання з Віталієм Шелевером. Устинівка, 19 лютого 2026. Facebook/Устинівська селищна рада та Кропивницький
4 березня 2024 року Віталій загинув під час виконання бойового завдання в районі села Первомайське, що на Донеччині. У нього залишились дружина, син і донька. Йому було 52 роки.
Пам’ять про героїв навіки залишиться в серцях Кіровоградщини
- Олександр Романенко — відданий службовець і мужній воїн, який загинув, захищаючи Україну.
- Руслан Бабенко — молодий захисник із Новоархангельська, хоробрий і вірний своїй землі.
- Віталій Шелевер — педагог і фермер, що став на захист рідної країни у складний час.
Ці троє чоловіків віддали свої життя, боронячи незалежність і свободу України. Вони залишають по собі світлі спогади, глибокий приклад мужності та незламності, які надихатимуть ще багато поколінь.
