Папа Лео XIV в Африці: Вирішальний фронт католицизму та непрості виклики
Нещодавні взаємні звинувачення між президентом США Дональдом Трампом та Папою Римським Лео XIV викликали резонанс у медіа. Після того, як понтифік засудив «абсурдне й нелюдське насильство» на Близькому Сході, Трамп назвав його «слабким у питаннях злочинності» та «жахливим у зовнішній політиці», додавши, що Папа перебуває у Ватикані лише завдяки йому.
Крім того, з’явився штучно створений образ Трампа у ролі зцілюючого Ісуса, який сам президент пояснив як зображення лікаря. Всі ці події викликали купу гучних заголовків. Але з боку церкви це відволікає увагу від головної мети подорожі Папи – Африки, континенту, що стає ключовим для майбутнього католицизму.
Зростаюча роль Африки в католицькому світі
Африка вже налічує 288 мільйонів католиків, що становить понад п’яту частину віруючих планети. Християнство тут розвивається швидше, ніж на інших континентах.
Важливим символом є те, що Папа Лео XIV вирішив відвідати Африку перед поїздками до США або Південної Америки — традиційних осередків католицької віри, де сам понтифік провів значну частину своєї кар’єри.
Проте регіон є ідеологічною складністю для церкви. Тут особливо гостро відчувається спротив деяким реформам, запровадженим його попередником, Папою Франциском. Зокрема, благословення священниками одностатевих пар викликало хвилю обурення серед консервативних африканських єпископів, більшість з яких досі забороняють такі обряди.
Також Африка — це арена конкуренції католиків із консервативними євангелістами та п’ятдесятниками, що викликає занепокоєння церковних лідерів щодо майбутнього розширення церкви після реформ Франциска.
Конфлікти і виклики в центрі уваги
Папа Лео XIV вже подолав понад третину свого 11-денного візиту і поволі занурюється у давні суперечності навколо найбільш гострих католицьких тем.
Ебенезер Обадаре, провідний дослідник африканських питань у Вашингтоні, наголошує: «Ідеологічні битви в Африці визначать подальший розвиток Католицької церкви.»
Камерун: мініатюра глобальних проблем
Країна, де зараз перебуває Папа, — Камерун, яскраво відображає спектр напружень, що виникають між Африкою і Ватиканом.
З давніми католицькими традиціями, що сягають XIX століття, та близько 30% населення (приблизно 8 мільйонів) вірять у католицизм, Камерун також є прикладом суворої заборони гомосексуальності, як і багато інших країн континенту.
Після висловлення Папою Франциском фрази «Хто я, щоб засуджувати?», а також дозволу благословляти одностатеві пари, камерунські єпископи виступили одними з найпалкіших противників таких новацій.
Як говорить настоятель парафії в Яунде, Павло Енгулу: «Африка живе за своїми культурними цінностями та пращурськими звичаями, і вона не може прийняти штучні практики, наприклад, гомосексуальність.»
Папа Лео XIV поки що не порушує питання гомосексуальності. За словами одного професора теології, це «лев, якого він поки хоче не турбувати».
Також не обговорюється полігамія — поширена практика в Камеруні та багатьох африканських країнах, що суперечить католицьким канонам. Наскільки відомо, спеціальна комісія африканських єпископів нещодавно підготувала звіт, у якому розглядає можливості для католиків, що живуть у полігамних зв’язках, зберігати віру, не відмовляючись одразу від своїх традицій.
Під час свого виступу у президентському палаці Яунде Папа наголосив на важливості відкритості уряду та верховенства права, знизивши побоювання, що довготривалий президентський режим Пола Біа може використати візит для покращення свого іміджу.
Нерівність влади всередині церкви
Напруження між ватиканською владою та африканськими віруючими відображає давню диспропорцію: значення Африки для католицького світу не відповідає представленості континенту у Ватикані.
В колегії кардиналів (121 особа, що ратують за церкву та обирають Папу) немає жодного камерунця. Всього кардиналів з Африки — 14, для порівняння, 18 — з Італії.
Генрі Майкл Ґеш, підприємець з Яунде, який вважає себе відданим католиком, каже: «Африка тримає церкву на плаву, але має лише «місце в перших рядах» і жодного справжнього впливу у Римі.»
Після обрання Папи Франциска — першого непівнічноєвропейського понтифіка з 741 року — і Лео XIV, котрий також походить не з Європи, влада церкви поступово зсувається в бік «периферії», де католицька віра найживіша. Раніше навіть говорили про можливість африканського понтифіка, але це поки що залишається сподіванням.
Візит Папи підкреслює як важливість Африки, так і потенційне зростання внутрішніх суперечностей.
