Сьогодні, 24 лютого 2026 року, минає рівно чотири роки від початку повномасштабної агресії Російської Федерації проти України. Ця дата стала переломним моментом, коли Москва остаточно зняла маску «миротворця» й відкрито перейшла до методів терору, скоєння воєнних злочинів та актів геноциду.
Сучасна війна є прямим наслідком послідовної імперіалістичної політики Росії, метою якої є ліквідація української державності та знищення національної ідентичності. Зазначимо, що боротьба за незалежність України триває вже 12 років і почалася з перших актів збройної агресії проти цивільного населення у центрі Києва, а також з перших зафіксованих випадків порушення державного кордону.
Починаючись у 2014 році, цей опір трансформувався у масштабне військове протистояння, під час якого українська армія здобула світове визнання, впровадивши новітні технології, серед яких — масове використання безпілотних літальних апаратів та ефективне застосування наземних роботизованих систем. Українські військові зуміли завдати поразок ворогові як на морі, так і в повітрі, підтвердивши, що технологічна перевага злагодженої команди може зупинити агресора, який має значно більші ресурси.
Російська пропагандистська ідея про «захоплення Києва за три дні» зазнала повного краху. Повномасштабна війна з 2022 по 2026 роки триває довше за німецько-радянську війну 1941–1945 років, трансформуючись із короткострокового «швидкого наступу» в тривалий, виснажливий «марафон». Завдяки єдності Збройних Сил України, волонтерів та всього суспільства, плани агресора щодо блискавичного захоплення країни були зірвані.
За цей період війна докорінно змінила геополітичний ландшафт світу. Опір українського народу став надійним щитом для Європи і всього демократичного світу проти тоталітарних репресій. Важливі зміни включають:
1. Посилення НАТО та його ролі у глобальній безпеці.
2. Здобуття Європою енергетичної автономії від Росії.
3. Перебудову світових ланцюгів постачання.
4. Активну участь України у реформуванні міжнародних організацій, зокрема ООН, враховуючи кризовий стан старих світових порядків.
Незважаючи на потужну підтримку з боку міжнародної спільноти, агресор продовжує руйнувати міста України, переслідуючи мету знищення національної самобутності українців. Українська сторона відстоює позицію, що необхідне не «замороження» конфлікту, а справедливий і мирний його розв’язок за такими невід’ємними умовами:
– повне виведення російських військ із усіх окупованих територій;
– притягнення агресора до відповідальності за воєнні злочини та акти геноциду;
– відновлення територіальної цілісності України.
Варто підкреслити, що тимчасово окуповані українські землі залишаються невід’ємною частиною країни.
Ці роки війни загартували українське суспільство, значно об’єднуючи його. Сьогодні нас поєднує пам’ять про загиблих, спільний біль і розуміння відповідальності за майбутнє.
Стабільність на планеті сьогодні безпосередньо залежить від результатів цієї війни за суверенітет України. Відважна оборона українців уже стала символом світового спротиву. Ця боротьба — не лише запекла оборона рідної землі, але й реальний захист цінностей свободи та демократії для Європи та всього демократичного світу.
