Відставка Михайла Федорова з посади міністра оборони України викликала широку реакцію як у Києві, так і в інших містах країни, а також неабиякий резонанс у провідних західних медіа. Цей крок, що став несподіванкою для європейських високопосадовців і призвів до вуличних протестів, відбувся в той момент, коли, здавалося, Україна почала здобувати стратегічну перевагу на кількох напрямах війни з Росією.
Багато західних видань намагаються розкрити глибший контекст цього звільнення, аналізуючи не лише внутрішньодержавні процеси, а й вплив на хід бойових дій. Зокрема, старший міжнародний кореспондент The Guardian Пітер Бомонт підкреслює ширші проблеми для президента Володимира Зеленського, пов’язані з таким кадровим рішенням. Автор зазначає, що:
– Михайло Федоров, відомий своїм інноваційним підходом до застосування сучасних технологій у військовій справі, був поступово витіснений на другий план на користь представників традиційної військової еліти.
– Раптове звільнення цього молодого та прогресивного міністра у момент здобуття тактичних успіхів переконує в наявності певних недоліків у стилі управління президентом.
Федоров, який очолив Міністерство оборони у січні цього року у віці 35 років, швидко отримав визнання завдяки зусиллям із вирішення ключових проблем, що роками стримували розвиток Збройних сил України:
– Оптимізація процедур військових закупівель.
– Боротьба з корупційними схемами.
– Впровадження відкритих та конкурентних тендерів.
– Початок реформ в укомплектуванні та підготовці особового складу армії.
Особлива роль була відведена підтримці і прискоренню розвитку програми із виробництва безпілотників, яку Федоров почав іще під час своєї роботи на посаді міністра цифрової трансформації.
Колишній маркетолог та особистий соратник Зеленського викликав неоднозначну реакцію серед вищого офіцерського складу через свій неформальний стиль, відкриту манеру спілкування та акцент на рішення, що базуються на аналізі даних. Він публічно заявляв: «Ми візьмемо всі дані та подивимося, що працює. Все, що показує гарні результати, розвиватимемо далі». До цієї стратегії входила система мотивації військових за знищення ворожих об’єктів, яка, хоча й мала певний скепсис у військових колах, слугувала для відзначення найефективніших підрозділів.
Варто також відзначити заслугу Федорова у тому, що він зміг переконати Ілона Маска припинити несанкціонований доступ російських військ до системи Starlink, що стало вагомою перевагою для українських бійців на фронті.
Guardian порівнює Михайла Федорова, представника покоління, народженого в рік незалежності України, з начальником Генерального штабу Олександром Сирським, який є випускником московського військового училища і має досвід радянської військової системи. Ця різниця у становищах та поглядах, як підкреслює оглядач, фактично закладала основу для потенційного конфлікту, що не оминула керівництво оборонного відомства. Найсуттєвіше розходження полягає у:
– Консервативних методах і надмірному контролі старшого генерала, який керується традиційними військовими підходами.
– Прагненні молодого реформатора інтегрувати технологічні інновації і запровадити більш гнучкі рішення, які останнім часом демонстрували позитивні результати в бойових діях.
Водночас, на думку Федорова та його однодумців, ключовою проблемою стало те, як президент Зеленський реагував на цю конкуренцію між командними структурами — замість підтримки молодого міністра було прийнято рішення усунути саме його, у той час як Сирський залишився на посаді.
Пояснення самого Зеленського під час пресконференції із британським прем’єр-міністром Кіром Стармером було сприйняте як недостатньо переконливе, що породило припущення про бажання оточення президента посунути популярного потенційного політичного конкурента на другий план.
Політичні оглядачі та провідні зарубіжні журналісти також акцентують увагу на потенційних причинах такого рішення, серед яких:
– Ростуча популярність Федорова як апологета технологічних інновацій у військовій сфері.
– Конфлікт інтересів між прихильниками модернізації та традиційною військовою бюрократією.
– Можливі бізнес-інтереси, пов’язані з оборонними закупівлями.
Американське видання The New York Times в статті «Злет і падіння архітектора української війни безпілотників» розглядає в подробицях причини і наслідки цих змін, відзначаючи:
1. Завдяки зусиллям Федорова безпілотники стали важливим елементом української військової тактики, що посприяло здобуттю помітної переваги.
2. Конфлікт у верхівці оборонного відомства загострився саме в той час, коли Україна отримала важливий стратегічний імпульс.
3. Відставка міністра розглядається як усунення потенційного політичного суперника.
4. Заслугою Федорова вважають впровадження малих роботизованих систем, які можуть в окремих умовах замінити традиційну піхоту, артилерію та бронетехніку, що є важливим кроком у змаганні з переважаючим ворогом.
Водночас NYT відзначає певні обмеження безпілотної техніки — вона менш ефективна за умов негоди (туман чи сильний вітер), тоді як артилерія зберігає свою доцільність. Також існує критика у військових колах, де ідеї про «роботизовану війну» оцінюють як нереалістичні, адже солдати досі змушені тримати оборону в складних умовах, захищаючи позиції в окопах.
Щодо внутрішніх причин конфлікту, сам Федоров вказував на існування приватних інтересів у сфері оборонної промисловості, що були загрозою для його реформ у закупівлях. Міністр зазначав, що завдяки своїй політиці заощадив близько 100 мільйонів доларів. Однак представник оборонної промисловості, з яким спілкувалися журналісти, повідомив про інформацію, що міністерство припиняє закупівлі артилерійських снарядів на користь безпілотників, що викликало протиріччя з позицією Генерального штабу, який очолює генерал Сирський.
Пояснення Зеленського щодо причин звільнення Федорова та його подальшого працевлаштування не задовольнили іноземних кореспондентів. Водночас підкреслюється, що генерал Сирський, з огляду на свій вік і досвід, не має політичних амбіцій на післявоєнний період, на відміну від деяких інших військових керівників.
Президент Зеленський раніше вже звільняв високопоставлених військових, які мали високий рейтинг серед населення і розглядались як потенційні конкуренти:
– Так, був відсторонений головнокомандувач Збройних сил України Валерій Залужний, який іноді перевищував популярність президента.
– Після цього Зеленський призначив Залужного послом у Великобританії. Цей крок, незважаючи на побоювання аналітиків щодо стабільності в армії, пройшов без значних ускладнень.
– У січні 2026 року генерал Кирило Буданов, очільник військової розвідки, був переведений до Офісу президента на посаду керівника апарату, що деякі політичні експерти розглядають як спробу обмежити його потенційне політичне майбутнє.
Попри звільнення Федорова, його прихильники активно висловлювали протест у Києві та інших містах. Під час акцій протесту особливо яскраво виглядав один із плакатів із написом: «У нас — до біса багато картону», що символізує невдоволення рішенням керівництва держави.
Водночас, новий ракурс подій подає Financial Times, підкреслюючи конфлікт поколінь та різні підходи до ведення війни. Видання вказує, що:
– Звільнення популярного реформатора, який впроваджував модернізацію, оголило серйозні розбіжності щодо стратегії ведення бойових дій.
– Конфлікт відображає боротьбу між поколіннями: молодими технологічними реформаторами та старою військовою елітою, чиї традиції формувалися за радянської доби.
– Зіткнення поглядів на те, як менш чисельна армія з обмеженими людськими ресурсами має адаптуватися до сучасного поля бою.
За словами посадовців, що спостерігають за конфліктом зсередини, ці розбіжності відображають фундаментальні відмінності у розумінні ключових факторів перемоги – чи то через технологічні інновації і трансформацію військової системи, чи через витривалість і широку мобілізацію ресурсів.
Таким чином, відставка Михайла Федорова стала подією, що ілюструє глибокі процеси трансформації в українському оборонному секторі, а також сигналізує про виклики, що стоять перед країною у прагненні поєднати інновації з традиційними підходами у складній війні за незалежність.
