У радянських автобусах марки ПАЗ-672 була одна деталь, яка залишалася непоміченою багатьма пасажирами – наскрізний люк, розташований у задній частині кузова. На перший погляд ця конструктивна особливість здавалась незрозумілою, оскільки двигун у таких автобусах знаходився у передній частині, отже задній отвір не мав жодного стосунку до обслуговування мотора.
Існує кілька версій пояснення цієї незвичайної деталі. Одна з найбільш ймовірних пов’язана з умовами воєнного часу та потребою швидко трансформувати цивільний автобус у санітарний транспорт. Детальніше про це розповідає OBOZ.UA.
ПАЗ-672 добре відомі тим, хто користувався радянським громадським транспортом. Ці округлі «пазики» регулярно курсував містами, селищами й селами. Вони успішно перевозили:
– школярів,
– робітників,
– пасажирів на коротких маршрутах.
Цей транспорт був простим у конструкції, масовим і легко впізнаваним.
Однак одна з неочевидних складових конструкції – задній люк – викликала чимало питань. Він розміщувався в кормовій частині кузова і не був пов’язаний із доступом до двигуна, як це трапляється в автобусах із заднім розташуванням мотору. Через це логічно виникало запитання: з якою метою він був встановлений?
Серед поширених припущень – побутове призначення люка. У народі вірять, що його зробили, аби автобус міг використовуватись у ритуальних цілях. Зокрема, задній отвір нібито служив для зручнішого занесення труни.
Це припущення не є безпідставним. У невеликих населених пунктах автобуси справді нерідко застосовували не лише для пасажирських перевезень, а й для похоронних процесій. Через відсутність спеціалізованого транспорту у селах або маленьких містечках часто доводилося пристосовувати наявні засоби.
Проте така версія, ймовірно, пояснює не первинну причину появи люка, а швидше пізніше його використання. Тобто, хоч люк і справді міг бути корисним у подібних випадках, його не закладали у конструкцію автобусу саме для цих цілей.
Реальнішим вважається пояснення, пов’язане з військовими вимогами. У Радянському Союзі цивільну техніку часто проєктували з урахуванням можливості її мобілізації. Це означало, що під час миру автобуси, вантажівки та інші транспортні засоби експлуатувалися звичайним чином, але у разі надзвичайної ситуації або війни могли швидко виконувати спеціальні функції.
Саме таким чином пояснюють наявність заднього люка у ПАЗ-672. Через нього зручніше було завантажувати носилки з пораненими. За потреби автобус можна було оперативно переобладнати у санітарний транспорт завдяки:
1. Зніманню заднього сидіння, що зазвичай заважало проходу.
2. Організації салону для перевезення поранених на носилках.
3. Застосуванню заднього люка для більш легкого та швидкого завантаження, у порівнянні з вузькими бічними дверима.
Отже, задній люк у ПАЗ-672 не був випадковою або декоративною деталлю. Він мав чітке практичне призначення, яке у щоденному використанні майже не виявлялося, але могло відіграти вирішальну роль у кризових ситуаціях.
Раніше OBOZ.UA також роз’яснював, чому в радянських автобусах та вантажівках використовували величезні кермові колеса.
Підписуйтеся на канали OBOZ.UA у Telegram та Viber, щоб бути в курсі найсвіжіших новин.
