Сам Альтман, мигдаль і драма навколо водоспоживання ChatGPT: що насправді варто знати?
Генеральний директор OpenAI, Сем Альтман, опинився в центрі чергової суперечки щодо впливу штучного інтелекту на довкілля. Цього разу замість складних технічних деталей про дата-центри чи електромережі, мова зайшла про… мигдаль.
Що сказав Сем Альтман і як це підхопили в мережі
Нещодавно Сем заявив, що близько 38 000 запитів до ChatGPT використовують стільки води, скільки потрібно для вирощування одного мигдалю. Ця несподівана ілюстрація миттєво поширилася в інтернеті, викликавши хвилю запитань, особливо щодо вуглецевих викидів.
Все почалося з публікації @IndianTechGuide у Twitter (тепер X), яка зробила цю заяву відомою і тим самим привернула увагу до обсягів водоспоживання штучного інтелекту у повсякденному житті.
У розмові з Алексом Хітом на подкасті Sources Альтман став на захист ChatGPT від перебільшених оцінок його водного сліду. Він відкинув побоювання, що кожен запит до ChatGPT — це ніби шість годин безперервного душу, води, що зникає без відновлення.
Мигдаль став символом водоспоживання
Щоб навести приклад, Сем порівняв водні витрати ChatGPT із вирощуванням мигдалю в Каліфорнії — регіоні, де зволоження є особливо чутливим питанням через тривалу посуху та інтенсивне сільське господарство.
За оцінками Almond Board of California, для вирощування одного мигдалю витрачається приблизно 1 галон (3,8 літра) води, враховуючи всю тривалість росту дерева. Водночас, за приблизними підрахунками самого Альтмана, один запит до ChatGPT споживає близько 0,3 мілілітра води — це приблизно одна п’ятнадцята чайної ложки.
Але тут усе не так просто, бо цифри не зовсім сходяться: за мірками водоспоживання, 1 галон води дорівнює близько 12 600 запитів, що значно менше за заявлені 38 000.
Важливо розуміти, що обрахунки водних затрат можуть варіюватися — залежно від того, що саме враховується: лише безпосереднє споживання дата-центрів чи додаткові етапи в інфраструктурі.
Сем спростовує міфи про водоспоживання дата-центрів
Крім того, Сем Альтман поставив під сумнів поширені у мережі думки про велику витрату води для охолодження дата-центрів, наголошуючи, що сучасні технології охолодження суттєво відрізняються від тих, що застосовувалися раніше.
Нині, за його словами, дата-центри споживають води приблизно стільки ж, скільки звичайна офісна будівля — і це включає воду, яка використовується для санвузлів, мийок та інших побутових потреб.
Такий підхід він назвав «популярним мемом», що не витримує реальної перевірки та часто призводить до хибних уявлень.
Вуглецеві викиди — наступний «великий» виклик
Поки дискусія жваво обговорювалася навколо обсягів водоспоживання, в мережі з’явилася критика, що значно важливішим аспектом є викиди CO₂ — результат використання енергоресурсів для роботи штучного інтелекту.
Постійний запуск величезної інфраструктури, особливо під час навчання ІІ-моделей, споживає значну кількість електроенергії, що часто виробляється на теплових електростанціях, які теж потребують води для охолодження та мають свій вуглецевий слід.
Деякі користувачі звернули увагу на масштаб проблеми:
- Щоденно ChatGPT обробляє приблизно 2,5 мільярди запитів.
- Це еквівалентно водоспоживанню для вирощування 65 мільйонів мигдалевих горішків.
- Усього це дає близько 800 мільйонів літрів води, що приблизно відповідає витратам від 200 до 400 мільйонів осіб.
Навіть такі прості арифметичні співвідношення змушують замислитися, адже щоденний масштаб використання технологій робить банальні цифри вражаючими.
Філософські міркування та жартівливі відступи
Серед коментарів також звучали емоційні думки, наприклад про те, що воду слід зберігати для природи і життя, а не витрачати на цифрові процеси. Інші вказували, що зарахування лише води, спожитої в дата-центрах, упускає той факт, що значна кількість використовується й на виробництво електроенергії.
І, звісно ж, не обійшлося без гумору:
- «Не їжте мигдаль, щоб покращити свій мозок! Використайте цю воду для ChatGPT. Зробіть ChatGPT своїм мозком!» — жартує один із користувачів.
Чому важливий масштаб, а не однаковість порівнянь
Мигдаль став зрозумілим символом, тому що культурний образ їжі легше сприймати, ніж абстрактні цифри водоспоживання дата-центрів чи енергетики. Але є одне важливе «але»: жодна проста аналогія не здатна відобразити весь масштаб екологічного впливу штучного інтелекту.
Адже користувачі не обмежуються одним запитом, а штучний інтелект працює на мільярди операцій щодня, у тому числі під час навчання моделей, що потребує величезних обчислювальних потужностей і ресурсів.
Тому ключове питання не у точності порівняння «1 запит = 1 мигдаль», а в розумінні, який слід залишає технологія у масштабі глобального використання.
Вода, електрика, обладнання, дата-центри та інфраструктура – все це інтегровані складові загального екологічного портрета штучного інтелекту, який справді варто враховувати при оцінці його наслідків.
