ChatGPT про ставку на штучний інтелект у 4,1 трильйона доларів

Мільярдні інвестиції в штучний інтелект: чи стане майбутнє децентралізованим?

Джеремі Ріфкін, один із провідних мислителів сучасності, у своїй новій книжці «Врятувати майбутнє» стверджує, що Народний ШІ перебуває на глибокій екзистенційній кривій розвитку й до середини століття може перевершити корпоративних гігантів у біорегіонах усього світу.

Величезний масштаб інвестицій у штучний інтелект

Інвестиційний бум у сфері штучного інтелекту вже не можна вважати просто ще одним циклом впровадження технологій. Це – подія макроекономічного масштабу.

За оцінками UBS, у період 2026–2028 років компанії, що розвивають гіпермасштабну інфраструктуру для ШІ, планують витратити близько 4,1 трильйона доларів. Це майже втричі більше, ніж сукупні 1,29 трильйона за попередні шість років.

Розподіл інвестицій за роками може виглядати приблизно так:

• 2026 – 1 трильйон доларів
• 2027 – 1,45 трильйона доларів
• 2028 – 1,62 трильйона доларів

Водночас UBS звертає увагу: такі великі витрати підвищують планку для збереження інвестиційної динаміки в подальшому.

Основні виклики: ефективність і ризики

Головне питання: що буде, якщо центрова гіпермасштабна архітектура не зможе приносити доходи, відповідні величезним вкладенням? Іще важливіше: що станеться, якщо саме у цей момент альтернативні архітектури штучного інтелекту — розподілені обчислення ближче до краю мережі — стануть технологічно життєздатними?

Варто розділити цю проблему на три твердження:

1. Інвестиції в гіпермасштабний ШІ можуть створювати фінансові вразливості.
2. Корекція в цій сфері може посилити рецесію, зачепивши банки, страховиків і регіональні економіки.
3. Автоматична заміна централізованих хмарних обчислень на розподілені — поки що лише гіпотеза.

Насправді, ймовірно, з’явиться континуум між хмарними і крайовими технологіями, де поєднуватимуться обидва підходи.

$4,1 трильйона інвестицій: реалії та наслідки

Швидкість інвестицій вражає. У 2026 році загальні витрати на штучний інтелект оцінювалися на рівні 900 мільярдів доларів, у 2027 — уже понад 1,2 трильйона. При цьому UBS застерігає, що швидке зростання капітальних витрат може ускладнити підтримання темпів інвестицій у 2028.

Сутність проблеми не лише в грошей, а в структурі активів. В епоху програмного забезпечення часто хвалили компанії з «легкими» активами — копіювати софт коштувало майже нічого. Тепер же штучний інтелект — це інвестиції у “важкі” активи:

• півпровідникові фабрики, GPU, сервери;
• охолоджувальні системи, оптоволоконні мережі, електростанції;
• масивні будівлі і пріоритетне енергоживлення.

Міжнародне енергетичне агентство прогнозує, що до 2030 року електроспоживання дата-центрів може подвоїтися, в основі цього — зростання попиту на AI-інфраструктуру.

Проблема тривалісті інвестицій

Не існує єдиного «30-річного нормального доходу» для дата-центрів, адже різні компоненти мають різну тривалість життя:

• будинки можуть служити 25–30 років;
• інфраструктура передачі – ще довше;
• самі сервери, GPU – в середньому 3–5 років.

Тобто інвестиції, розраховані на десятиріччя, інвестуються у технології, що застарівають дуже швидко, що створює серйозні фінансові ризики.

Від великих корпорацій до систем кредитування

Початково найбільші гравці могли фінансувати імпульс за рахунок власних прибутків, але ситуація ускладнюється:

банк міжнародних розрахунків відмічає, що тепер охоплення інвестицій додатковими борговими інструментами стає критично важливим. Це також породжує нові «тіні» запозичень через спеціальні структури, що поза балансом корпорації.

S&P Global повідомляє, що у 2025 році кредитні зобов’язання щодо дата-центрів у США сягнули 122 мільярдів доларів. Це приводить до питань прозорості, вартості ризиків і концентрації фінансової системи.

Можливі сценарії розвитку кризи

Як може розвиватися відхилення в інвестиціях?

1. Зростання доходів від ШІ не відповідає вкладенням.
2. Вартість обчислень знижується через конкуренцію та технологічне оновлення.
3. Пристрої старіють швидше, ніж планували.
4. Інвестори сумніваються у майбутніх капітальних витратах.
5. Зниження капіталовкладень зачіпає постачальників обладнання та операторів дата-центрів.
6. Збільшується фінансовий тиск на компанії та інфраструктуру міст і енергетиків.

Такі події можуть спровокувати рецесію, однак поки що найбільші гіпермасштабні компанії все ще мають диверсифіковані прибутки і міцний баланс.

Європейський шлях: децентралізація або нові виклики?

Європа формує інший підхід: Діджитал Декада передбачає 10 000 кліматично нейтральних, безпечних крайових вузлів до 2030 року, щоб розподілити обчислювальні потужності по всьому континенту.

Єврокомісія розглядає не відмову від централізованого хмарного обчислення, а створення континууму, що поєднує хмару та крайові технології.

Ключові напрямки включають:

• IPCEI про хмарну інфраструктуру з привабленням понад €2,6 млрд інвестицій;
• ініціатива EURO-3C для федеративної телекомунікаційно-крайової хмарної системи;
• мережа AI Factory, що з’єднує суперкомп’ютери з дослідниками та промисловістю.

Від гіпермасштабу до біорегіонального інтелекту

Біорегіон охоплює не лише політичні межі, а й всю екосистему: водозбори, ферми, енергосистеми, міста. Ці зони генерують величезні масиви даних про навколишнє середовище, які можна обробляти прямо поруч із джерелами інформації, не передаючи все у централізовані хмари, що суттєво підвищує ефективність.

Розподілений штучний інтелект може стати нервовою системою такого біорегіону, забезпечуючи локальну автономію та співпрацю між різними центрами обробки даних.

Питання власності та контролю

Технічна децентралізація не означає автоматично економічної. Власність на пристрої, права на дані і стандарти можуть залишатися у руках великих корпорацій. Саме тому вирішальним стає питання:

Хто володіє інфраструктурою? Хто управляє даними? Хто визначає правила гри і отримує прибутки?

Якщо краєм управлятимуть місцеві підприємства, кооперативи, муніципалітети або громадські організації через відкриті стандарти — це зовсім інша модель цифрового майбутнього.

Що ж буде далі?

Припустимо, гіпермасштабні інвестиції виявляться надмірними:

• Відбудуться звільнення та зупинка будівництва.
• Фінансові установи повинні будуть списувати збитки.
• Утворюються можливості для реструктуризації і появи нових моделей бізнесу.

У такій ситуації розподілений ШІ, що інтегрований у локальні економічні та екологічні процеси, стає реалістичним і привабливим варіантом.

Проте існує й протилежний шлях — концентрація влади у руках гігантів, що поглинатимуть слабших гравців і здобудуть контроль над ключовою інфраструктурою.

Двовимірність майбутньої AI-інфраструктури

Можна прогнозувати сценарій, де співіснуватимуть два світи:

• гіпермасштабні, централізовані комплекси зі значними капіталовкладеннями;
• спрямовані на крайні обчислення, інтегровані у локальні мережі, підприємства й інституції.

Обидве архітектури будуть важливими, проте баланс між ними визначатиме не тільки технологія, а й політика, власність і управління.

Паралелі з минулим: уроки для теперішнього

Історично великі інфраструктурні бульбашки не зникали безслідно:

1. залізниці пережили фінансові кризи і стали фундаментом індустріалізації;
2. волоконно-оптичні мережі відновилися після краху доткомів.

Подібно, AI-інфраструктура може пройти через трансформацію, залишивши по собі потужний фундамент для нової цифрової економіки.

Важливість політики та регулювання

Чи стане майбутня AI-архітектура більш демократичною і децентралізованою, чи сконцентрованою у руках кількох гігантів, залежить від:

• впровадження відкритих стандартів і інтероперабельності;
• підтримки громадських і муніципальних ініціатив;
• регулювання ринків та антимонопольної політики.

Тільки час покаже, якою виявиться ця боротьба за майбутнє цифрової інфраструктури.

Джерела для поглибленого вивчення

Для тих, хто хоче глибше зануритися у тему, рекомендуємо звернутися до таких джерел:

• UBS Chief Investment Office, огляд “Year Ahead 2026” — оцінки капітальних витрат у сфері ШІ;
• Звіти Банку міжнародних розрахунків (BIS) про фінансування AI-інфраструктури;
• Дані Міжнародного валютного фонду про економічні ризики штучного інтелекту;
• Матеріали Європейської комісії по цифровій стратегії та хмарним технологіям.

Джеремі Ріфкін — автор 25 бестселерів, які перекладені понад 35 мовами. Він вважається одним із головних архітекторів економічних стратегій ЄС та Китаю у рамках Третьої промислової революції, а також консультантом з інфраструктурних проєктів у США. Його ідеї мають вагу в глобальних дискусіях про економіку майбутнього.