Повномасштабне вторгнення Росії в Україну стало першим конфліктом, у якому безпілотні літальні апарати докорінно змінили методи ведення бойових дій. На думку німецької політологині, дослідниці оборонної політики та безпілотних технологій Ульріке Франке, наступним значним кроком може стати застосування автономних роїв дронів.
За словами експертки, навіть для професіоналів масштаби використання безпілотників на війні виявилися несподіваними. Якщо кілька років тому передбачалося, що кожен солдат матиме власного дрона, то сьогодні в Україні щороку виготовляють близько п’яти мільйонів безпілотних літальних апаратів. Вона порівняла цю динаміку з тривалими дебатами в Німеччині щодо закупівлі всього п’яти великих безпілотників Heron TP протягом десяти років.
Ульріке Франке підкреслила, що одним із ключових уроків війни є те, що сама кількість може породити якісно новий рівень можливостей.
Вона вважає, що конфлікт в Україні вже наближається до суттєвої військової революції. Якщо раніше фронтова лінія була вузьким простором, то тепер безпілотники контролюють зону шириною до сорока кілометрів, що ускладнює скупчення великих військових сил для раптового наступу.
Франке пояснює: революцію створює не тільки сама технологія, а й спосіб її застосування. Вона провела паралель із танками, які справді стали революційною зброєю не під час Першої світової війни, а коли навколо них сформувалась доктрина блискавичної війни — бліцкриг.
Прикладом нового тактичного підходу дослідниця назвала українську операцію «Павутина». У цій операції безпілотники таємно доставлялися вглиб Росії та використовувалися для ударів по військових аеродромах, що є революційним способом використання дронів із максимальним розкриттям їх потенціалу. Україна спромоглася задіяти глобальні виробничі ланцюги для маскування та транспортування цих безпілотників на територію противника.
Зміни стосуються не лише технічного оснащення, а й самих воїнів. Зараз практично кожен український військовослужбовець має досвід взаємодії з дронами — або як оператор, або як особа, на яку ці безпілотники спрямовані.
Враховуючи це, Франке акцентує на необхідності підготовки всіх військових країн НАТО, щоби кожен солдат володів навичками роботи з дронами та розумів, як діяти в умовах відповідної безпекової загрози.
Ще одна фундаментальна зміна, за її словами, — майже безперервна присутність камер над полем бою. Світова аудиторія отримує відео з ударів безпілотників у режимі близькому до реального часу. Це формує нову емоційну близькість до подій, незважаючи на величезні географічні відстані. Режим first-person view дозволяє глядачам фактично бачити бойові дії очима дрона, але поки що незрозуміло, як такий формат впливає на психологічний стан як військових, так і цивільних.
Особливою характеристикою безпілотників експертка вважає те, що вони — перша військова технологія, створення якої активно залучає цивільних. Франке нагадала, що ніхто не будує танк у власному гаражі, а от дрони — так, що стало можливим завдяки переважно цивільному походженню сучасних безпілотних апаратів.
Говорячи про перспективи, дослідниця висловила припущення, що наступним еволюційним кроком можуть стати справжні рої безпілотників, які автономно координуватимуть свої дії. Вона зауважила, що їй цікаво, чому такі рої досі не застосовуються на полі бою.
Водночас, за її словами, нинішні масові атаки Росії десятками і сотнями дронів ще не відповідають технічному визначенню рою. Справжній рій – це система, де безпілотники самостійно взаємодіють і розподіляють завдання без постійного зовнішнього управління.
Франке позитивно оцінила прогрес української протидронової оборони. Вона відзначила, що українські сили часом досягають 80–90% успішних перехоплень. Однак навіть такі показники можуть бути недостатніми при масованих атаках сотень безпілотників у форматі рою.
Вона прогнозує, що майбутні системи протиповітряної оборони мають вміти автоматично визначати, які з дронів становлять реальну загрозу.
Дослідниця попередила, що без такого розвитку існує ризик занадто значних економічних витрат на захист: “Якщо цього не станеться, можна просто збанкрутувати, захищаючись.”
Серед пріоритетних напрямів удосконалення вона виділила використання дронів-перехоплювачів, лазерної зброї, мікрохвильових систем, а також технологій зламу систем управління безпілотниками.
Окрему увагу Франке звернула на українську систему мотивації операторів дронів, яка базується на принципах гейміфікації.
Вона підкреслила: «Психологічно мені ця гейміфікація здається моторошною, але з військової точки зору цікаво, що самі бойові офіцери можуть визначати, яке обладнання їм потрібно.»
За її твердженням, тісний зворотній зв’язок із фронту став однією з вагомих переваг України, оскільки дозволяє оперативно адаптувати технічні засоби й тактику відповідно до реальних бойових умов.
Водночас Франке закликала не робити висновку, що майбутні збройні конфлікти повністю витіснять традиційне озброєння. З її слів, війна в Україні є війною сьогодення, а не війною майбутнього, і великі безпілотники, танки та інші види озброєнь надалі залишатимуться необхідними через різноманітність театрів бойових дій, які потребують різного озброєння.
На завершення інтерв’ю дослідниця попередила, що дедалі доступніші безпілотники є серйозною загрозою не тільки на фронті.
Вона зазначила: «Я радію кожному дню, коли не відбувається терористичного акту за участі дронів. На жаль, це ідеальний інструмент для терористів, і ми до цього не готові.»
Український фронт уже став головним випробувальним майданчиком для розвитку та відпрацьовування безпілотних технологій. Цього року Міністерство оборони України перевело процес закупівель дронів на основі бойового досвіду безпосередньо з фронту, масштабувало виробництво дронів-перехоплювачів, а також почало впроваджувати системи зі штучним інтелектом для боротьби з ворожими безпілотниками.
Західні аналітики все частіше визнають саме український досвід визначальним чинником трансформації сучасного способу ведення війни.
За оцінками Центру стратегічних та міжнародних досліджень (CSIS), масове застосування українських безпілотників і роботизованих систем значною мірою змінило співвідношення втрат на фронті.
Підприємець, економіст та експерт із антикризового менеджменту Олег Саркіц у статті ZN.UA «Українська мала ППО. Клас зброї, якого не існувало до 2022 року і який тепер хочуть купити всі» детально описує, яким чином українські дрони-перехоплювачі та системи малої протиповітряної оборони фактично створили новий клас озброєння.
