Близько чотирьох тисяч українських лікарів, медичних сестер та акушерок отримали дозвіл на роботу у Польщі за спрощеною процедурою, запровадженою після початку повномасштабного російського вторгнення. Завдяки цьому українські медики змогли значно підтримати польську систему охорони здоров’я, яка й раніше стикалася з нестачею кваліфікованих кадрів.
У своєму коментарі для видання Rzeczpospolita політологиня, дослідниця міграції та доцентка Центру досліджень міграції Варшавського університету Домініка Пщулковська розповіла про ключові аспекти цієї трансформації.
За її словами, залучення українських медичних працівників стало важливим фактором подолання викликів, пов’язаних із різким збільшенням кількості пацієнтів з України після початку війни. Однак робота українських фахівців у Польщі за спрощеною процедурою супроводжувалася певними труднощами:
– Медики були зобов’язані вести всю документацію та спілкуватися в колективі польською мовою;
– Фахівці, які не володіли польською на достатньому рівні, працювали під контролем колег, що допомагали їм із перекладом.
Пщулковська також наголосила на зміні характеру звернень українців до польської системи охорони здоров’я за час воєнних дій. Якщо у 2022 році переважали випадки невідкладної медичної допомоги, то у 2023 році українці дедалі частіше зверталися до сімейних лікарів та стоматологів, інтегруючись у загальний потік послуг, що надаються польським населенням.
Поряд із цим виникли складнощі з наданням певних медичних послуг, зокрема:
– Специфічно багато пацієнтів потребували діалізу;
– Нерідко українці приїжджали з тяжкими захворюваннями на пізніх стадіях, включно з онкологічними, що ускладнювало та здорожчувало лікування.
Спрощена процедура визнання дипломів іноземних медичних працівників та скасування частини мовних вимог у Польщі були вперше впроваджені як надзвичайний захід під час пандемії COVID-19. Тоді іноземці становили менше 1% медичних кадрів країни, а сьогодні їхня частка зросла до приблизно 4%. Водночас, на думку дослідниці, навіть такий рівень залишається низьким у порівнянні із багатшими західноєвропейськими державами.
Домініка Пщулковська звернула увагу й на етичні аспекти, пов’язані з активним залученням українських медиків під час війни. Вона підкреслила, що для України, де актуальний дефіцит медичних працівників значно зріс, відтік фахівців за кордон має негативні наслідки, тоді як польська система охорони здоров’я отримує з цього вигоду.
Крім того, від 2022 року близько 7 тисяч постраждалих з України були евакуйовані за кордон для отримання лікування. Провідними у прийомі пацієнтів стали:
1. Німеччина — 2017 осіб;
2. Латвія — 1004 особи;
3. Нідерланди — 509 осіб;
4. Норвегія — 499 осіб;
5. Польща — 459 осіб.
Отже, польська система охорони здоров’я зазнала значних змін та викликів, пов’язаних із безпрецедентним навантаженням через війну та міграційні процеси. Надання спрощеного доступу українським медпрацівникам стало одним із інструментів адаптації до нових умов, які супроводжувались як позитивними результатами, так і складнощами у сфері кадрового забезпечення та надання медпослуг.
