Дональд Трамп прийшов до влади під гаслом “Америка понад усе” (America First), обіцяючи вести політику ізоляціонізму й уникати залучення США до майбутніх конфліктів. Однак сьогодні Сполучені Штати фактично стали ініціатором найбільш масштабної війни на Близькому Сході за останні десятиліття.
Завершити війну Росії проти України, як обіцяв Трамп, йому не вдалося ані у перші 24 години перебування при владі, ані протягом першого року правління.
Втім, у березні 2025 року, вже за кілька місяців після повернення до Білого дому, Вашингтон розпочав військову операцію проти хуситів у Ємені та в районі Червоного моря. У червні того ж року США взяли участь у дванадцятиденній війні проти Ірану на боці Ізраїлю, а Трамп тоді заявив, що Америці вдалося “повністю знищити” ядерний потенціал Ірану.
У січні 2026 року у результаті блискавичної операції з примусової депортації і арешту президента Ніколаса Мадуро Сполучені Штати змінили керівництво Венесуели. Невдовзі, 28 лютого – в останній день зими – США спільно з Ізраїлем почали війну проти Ірану.
Цей конфлікт став четвертим за рахунком, у якому Сполучені Штати взяли безпосередню участь протягом перших 14 місяців другої каденції Дональда Трампа. Саме ця війна з Іраном може стати тим вразливим моментом, який не лише ознаменує початок кінця політичної кар’єри Трампа, а й визначить його спадщину — те, як про 45-го і 47-го президента США згадуватимуть у підручниках з історії.
—
### Розкол у середовищі МАГА
Попри оптимістичні заяви Дональда Трампа, проблеми з його електоратом стали неможливо приховати. Перші тріщини у монолітному сприйнятті фігури президента виникли саме серед його ядра — прихильників руху МАГА (Make America Great Again — “Зробімо Америку знову великою”).
Рух МАГА став тим середовищем, яке допомогло Трампу відродитися, як фенікс із попелу, після поразки на виборах 2020 року та зрештою здобути перемогу у 2024 році. Проте МАГА розділилася на два табори:
1. Перший — Дональд Трамп і керівна верхівка традиційного республіканського істеблішменту.
2. Другий — популярні консервативні подкастери та блогери, які донедавна були найактивнішими прихильниками президента.
Незважаючи на те, що 77% республіканців підтримують удари США по Ірану, кожен п’ятий виборець Трампа висловлюється проти війни. Загалом лише близько 37% американців підтримують операцію проти Ірану. Найгучніша критика політики Дональда Трампа щодо іранського конфлікту лунає саме з республіканського табору.
У центрі уваги з’явилася нова когорта впливових подкастерів, чия аудиторія сумарно становить близько 40 мільйонів людей, при цьому близько 20 мільйонів становлять їхній ядерний кістяк. Ця група здатна сильно впливати на громадську думку, і втрата її підтримки буде надзвичайною втратою навіть для такого харизматичного лідера, як президент США.
Кожен із подкастерів завдяки постійному контакту з широкою аудиторією посів не менш важливу позицію в республіканських колах, ніж традиційні політики. Найбільше їх турбує, як війна з Іраном співвідноситься з передвиборчою обіцянкою Трампа припинити всі війни та чому Білий дім, маючи досвід Іраку, знову наважився на ризик масштабного конфлікту на Близькому Сході.
Чи зможуть молоді незадоволені голоси всередині руху МАГА кинути виклик лідерству Трампа? Це залишається відкритим питанням, адже на сьогодні президент є фактично живим уособленням руху, без якого МАГА навряд чи існувало б.
Проте внутрішнє протистояння у партії значно ускладнює шанси республіканців на успіх у проміжних виборах до Конгресу, які можуть призвести до втрати більшості в обох палатах і потенційно відкрити дорогу до третього імпічменту Трампа.
—
### Президент і опозиція серед подкастерів та інфлюенсерів
Найактивнішим критиком Дональда Трампа щодо війни в Ірані є подкастер і колишній ведучий Fox News Такер Карлсон, який нині належить до впливових політичних фігур із багатомільйонною аудиторією — понад 5,5 мільйонів підписників на YouTube і понад 17 мільйонів у мережі X (Twitter).
Аналітики вважають, що Карлсон має вагомі шанси балотуватися у президенти, хоча сам він поки що це заперечує. Перед початком конфлікту з Іраном Такер тричі особисто зустрічався з Трампом у Білому домі, намагаючись відговорити його від участі у бойових діях на боці Ізраїлю.
Карлсон вбачає у кампанії проти Ірану результат тиску ізраїльського прем’єра Беньяміна Нетаньягу на Дональда Трампа та вважає це зрадою принципів руху МАГА. За його словами, війна з Іраном не відповідає національним інтересам США, а є виключно наслідком лобізму на користь Ізраїлю.
Тамер Карлсон активно агітує за разірвання або щонайменше значне послаблення зв’язків США з Єрусалимом і відмову від втягування у військові конфлікти на Близькому Сході. Ця позиція особливо зрозуміла після початку операції Ізраїлю у Газі у 2023 році.
У інтерв’ю The Economist Карлсон порівняв нинішній конфлікт з війною в Іраку 2003 року, яку США розв’язали на підґрунті тверджень про наявність у Саддама Хусейна зброї масового знищення, що так і не було підтверджено інспекторами ООН. Він відкидає твердження про те, що Іран може швидко отримати ядерну зброю, та вважає цей аргумент необґрунтованим.
Карлсон заперечує звинувачення в антисемітизмі й підкреслює, що його першочерговою турботою є безпека і благо Америки.
Серед інших відомих критиків − колишня телеведуча і подкастерка Мегін Келлі, яка має понад 4 мільйони підписників на YouTube і понад 3,5 мільйони у мережі X. Вона називає конфлікт війною Ізраїлю, заявляючи, що ніхто не повинен гинути за чужу країну.
Іншою відомою фігурою є подкастерка Кендіс Овенс, відома своїми радикальними поглядами та прихильністю теорій змов. Вона має майже 6 мільйонів підписників на YouTube і також гостро критикує рішення Трампа розпочати війну проти Ірану, вбачаючи у цьому зраду антивоєнних принципів, на яких базувалася кампанія президента.
Покійний Чарлі Кірк, який загинув у вересні 2025 року, також заперечував участь США у війнах на Близькому Сході. Він свідчив проти 12-денної війни з Іраном, наголошуючи, що Америка не може собі дозволити таке протистояння.
Постать Чарлі Кірка набула символічного значення в республіканській партії, і більшість політиків сподівається на його “післясмертне” благословення у боротьбі за переобрання під час проміжних виборів.
Наразі найбільше зусиль привернути прихильників руху Чарлі Кірка (організація Turning Point USA) докладає віцепрезидент Джей Ді Венс, який перевозив труну Кірка на його похорон.
Венс не був біля Трампа в Мар-а-Лаго під час оголошення про початок війни 28 лютого — замість нього поруч із президентом були міністр оборони Піт Геґсет та держсекретар, а також потенційний конкурент Венса на президентських виборах Марко Рубіо.
Венс обережно лавірує між прихильниками та противниками війни, намагаючись зберегти єдність руху МАГА і не йти врозріз із основною лінією адміністрації.
За словами віцепрезидента, головною метою війни лишається знищення ядерного потенціалу Ірану:
– “Ми не воюємо з Іраном персонально, а з іранською ядерною програмою”, — підкреслює Венс.
Водночас він віддає перевагу дипломатичному врегулюванню конфлікту, але перекладає відповідальність за успішність переговорів власне на Іран.
—
### Еволюція риторики Трампа щодо війни в Ірані
Повідомлення Білого дому про причини ударів по Ірану були суперечливими й постійно змінювалися, що помічали як прихильники, так і противники війни.
Спочатку Дональд Трамп наголошував на повному знищенні іранської ядерної програми в результаті авіаударів літа 2025 року. Однак на початку 2026 року він заявив, що Іран знаходиться за кілька тижнів від створення ядерної бомби й незабаром зможе становити пряму загрозу Вашингтону.
Пізніше акценти переключилися на іранські балістичні ракети, що потенційно створюють загрозу для США.
Трамп також робив заяви, що Тегеран нібито планував напад на Ізраїль, отже, США були вимушені захищати свого союзника та залучитися до конфлікту.
До причин війни з боку Білого дому і провідних американських чиновників додавалися:
– превентивні удари для захисту американських військових у регіоні Перської затоки;
– боротьба з Іраном як державним спонсором тероризму;
– ліквідація іранського флоту та ракетного потенціалу;
– зміна режиму в Ірані;
– охорона нафтових перевезень через Ормузьку протоку.
Найжорсткішої критики в середовищі МАГА зазнав аргумент про вигоди війни для захисту Ізраїлю, оскільки багато прихильників Трампа вважають, що це недостатня підстава для втягнення США у конфлікт.
Такер Карлсон акцентує, що Білий дім погодився на участь у війні проти Ірану під тиском ізраїльського прем’єра, який відвідав Трампа сім разів.
—
### Вплив виходу Трампа з ядерної угоди з Іраном
Пазл змін у поглядах Дональда Трампа на Іран не можна зібрати без згадки про Ядерну угоду 2015 року.
Улітку того року у Відні після тривалих переговорів було підписано Спільний всеосяжний план дій із іранської ядерної програми. Угоду уклали Іран, країни “5+1” (п’ять постійних членів Ради Безпеки ООН та Німеччина), а також Європейський Союз.
Основні положення угоди:
– Іран зобов’язувався вивезти більшу частину збагаченого урану;
– надати МАГАТЕ 20-річний доступ до усіх ядерних об’єктів для перевірок мирного характеру програми;
– перетворити завод зі збагачення палива у Фордо на науково-дослідний центр.
Водночас Іран не мусив демонтувати ядерні об’єкти та отримував скасування або пом’якшення санкцій з боку ООН, ЄС і США.
Однак у 2018 році Дональд Трамп одноосібно вийшов зі згаданої угоди і повернув санкції проти Ірану, що призвело до накопичення збагаченого урану та припинення доступу МАГАТЕ до ядерних об’єктів.
Після початку війни у березні 2026 року на зустрічі з Фрідріхом Мерцем Трамп заявив, що саме угода Обами у Відні “надавала Ірану право на створення просунутої ядерної зброї”.
На четвертий тиждень війни Трамп повідомив про “дуже добрі й продуктивні переговори” з Іраном щодо припинення бойових дій на Близькому Сході, хоча офіційний Тегеран це спростував.
Залишається відкритим питання, чи зможе потенційна угода, яку пропонує Дональд Трамп, перевершити угоду 2015 року, і чи варто було заради цього розпорошувати головний і найвідданіший ресурс — рух МАГА.
