Руйнування в центрі Кропивницького: наслідки ракетного удару 16 вересня
16 вересня російські війська вдарили по самому центру Кропивницького. Про це повідомив голова обласної військової адміністрації Андрій Райкович.
За інформацією офіційних джерел, постраждали четверо осіб. Із них троє отримують медичну допомогу у лікувальних закладах, одна жінка відмовилась від госпіталізації.
Чому постраждали цивільні і що зруйнували?
Окрім людей, удар спричинив суттєві пошкодження кількох приватних будинків, дитячого садка та автомобіля. Детальна інформація щодо загального масштабу руйнувань і долі постраждалих зараз уточнюється в адміністрації.
Росія не відмовляється від систематичних обстрілів українських міст, використовуючи різноманітні види озброєння: безпілотники-ударники, ракети, керовані авіабомби й реактивні системи залпового вогню. Подібні атаки регулярно фіксують у багатьох регіонах країни, що часто призводить до серйозних ушкоджень житлової та соціальної інфраструктури.
Як ці дії трактують експерти: ознаки геноциду
Правозахисні організації й фахівці виділяють низку практик, через які події можна кваліфікувати як елементи геноциду. Основні із них такі:
- публічні заяви і дії, що ставлять під сумнів існування української нації чи містять заклики до її винищення;
- відкриті промови, що провокують до насильства над українцями;
- цілеспрямоване руйнування життєво важливих систем — електроенергії, водопостачання, теплопостачання, мобільного зв’язку, а також лікарень;
- переслідування осіб з проукраїнською позицією на окупованих територіях;
- фізичне знищення або депортація інтелігенції, вчителів, митців — тих, хто зберігає і передає українську культуру;
- нав’язування освітніх програм, що мають змінити ідентичність учнів у тимчасово окупованих районах;
- вивезення дітей силоміць та спроби змінити їхню національну приналежність;
- масове знищення українських книг, мародерство музеїв і крадіжка культурних скарбів.
Що каже міжнародне право про геноцид?
У 1948 році ООН ухвалила Конвенцію про запобігання злочину геноциду та покарання за нього. Цей документ зобов’язує держави не лише припиняти акти геноциду, а й притягувати винних до відповідальності, незалежно від того, чи триває війна.
Визначення геноциду передбачає навмисні дії, що мають на меті повністю або частково знищити певну національну, етнічну, расову чи релігійну групу. Серед них:
- умисне вбивство членів групи або завдавання їм тяжких тілесних ушкоджень;
- створення умов життя, які призводять до фізичного винищення групи;
- насильницьке стримування народжуваності або переміщення дітей з метою змінити їхню ідентичність;
Російська влада відкрито відкидає обвинувачення щодо цілеспрямованих атак на цивільних та об’єкти соціальної інфраструктури. Проте міжнародні організації, а також аналітики ретельно фіксують випадки руйнувань і жертв серед мирного населення.
