Як у Таїланді та Філіппінах готують школярів до найгіршого: активні стрілецькі тренування в навчальних закладах
Жертвам недавніх трагедій присвячені підготовчі заходи у школах
Минулого місяця в Таїланді стався трагічний випадок: 14-річний учень застрелив шістьох людей зі зброї свого дідуся у школі в центральній частині країни. Цей інцидент змусив Каньяфат Канпуванан, директорку однієї зі столичних шкіл Бангкока, задуматися про те, як би її навчальний заклад впорався з подібною катастрофою.
“Я уявляла, як ми б впоралися з такою ситуацією, та як варто готувати дітей і вчителів,” – ділиться вона спогадами.
Після того нещасного випадку, у якому також постраждало майже 30 осіб, влада країни оголосила наміри запровадити суворіші правила щодо володіння зброєю та посилити заходи безпеки у школах. Мами й тата вимагали від школи Бодіндеча (Сінг Сінгасені) організувати тренування з “активного стрільця” для учнів і педагогів.
Впровадження тренувань з “бігти, ховатися, боротися” в азійських школах
Вже за десять днів з дня трагедії до школи запросили тактичний підрозділ поліції, фахівців із реальним досвідом реагування на напади з вогнепальною зброєю. Вони провели цілий день тренувань для 4 000 школярів, навчаючи, як діяти у разі небезпеки.
Варто зазначити, що подібні тренування стали звичайною практикою у США після масового стрілянини в школі Колумбайн у 1999 році, однак і там точаться дискусії щодо їх ефективності. Нещодавно активна увага до таких заходів зросла і у Таїланді з Філіппінами через зростання випадків насильства із застосуванням зброї.
Зростаюча увага у Таїланді: перші школи починають нові тренінги
Таїланд має один із найвищих рівнів цивільного володіння зброєю в регіоні. Масові стрілянини траплялися там регулярно впродовж останніх років. Проте у провінції Супханбурі вчительський колектив починає ставати значно більш уважним і залученим в процес підготовки, навіть у початкових школах.
Як зазначає полковник Кіаттічай Кердчок, попередньо педагоги не надто серйозно ставилися до цих тренувань, але тепер усвідомлюють важливість навичок виживання.
Досвід Філіппін: уроки після трагедій і сумніви щодо методів
У Філіппінах, де політичне насильство з використанням зброї було менш поширеним, цьогоріч сталися дві резонансні стрілянини у школах. Перший випадок у червні в місті Таклобан спонукав адміністрації випробувати тренування за моделлю “бігти, ховатися, боротися”, розробленою в Х’юстоні разом із департаментом безпеки США.
Згодом, після іншої стрілянини в серпні в місті Замбоанга, де нападник навіть транслював атаку наживо, попит на такі вправи серед шкіл різко зріс.
Ось що розповідає полковник Джун Абразадо з поліції:
- “Школи відчайдушно шукають способи захистити дітей.”
- “Більшість батьків хочуть, щоб їхні діти знали, як діяти у надзвичайній ситуації.”
- “Ми провели опитування серед батьків на зборах P.T.A., і їх головне занепокоєння – саме тренування.”
Критика та зміни у підходах до тренувань на Філіппінах
Однак ці інтенсивні симуляції викликали і критику. Лікарі-психіатри зауважили, що немає достатньо доказів, що такі тренування покращують безпеку, і можуть навіть завдати психологічної шкоди учням різного віку.
Філіппінське психіатричне товариство разом із товариством дитячої і підліткової психіатрії у відкритому листі наголосили на ризиках, пов’язаних із “гіперреалістичними” сценаріями насильства.
Вони рекомендували замість реалістичних вправ впроваджувати так звані “настільні” тренування, де учасники обговорюють уявні сценарії і вчаться планувати свої дії розумово, а не через імітації.
Прийняття нових правил та адаптація тренувань
Після цих зауважень поліція отримала нові вказівки щодо проведення тренувань: тепер у них не використовуватимуть макети зброї або акторів, які грають стрільців. Це компроміс між забезпеченням безпеки та турботою про психологічний стан дітей.
За словами полковника Абразадо, важливо розуміти позиції батьків, які хочуть убезпечити своїх дітей, але одночасно побоюються їхнього травмування.
Жива практика у школі в Бангкоку
У Таїланді питання про доречність інтенсивних “бігти, ховатися, боротися” тренувань для малих дітей теж обговорюються. Попри це, у школі під керівництвом Каньяфат тренування пройшли з великим залученням учнів.
Їх попередньо повідомили, що заняття скасоване, а потім, коли пролунали звуки імітованих пострілів, учні миттєво почали реагувати:
- ховалися у класах;
- закривали двері ременями;
- бігли до безпечних місць.
Одна із старших учениць випадково опинилася поза будівлею і була “узята в заручники” у рамках сценарію. Після тренування директорка особисто поговорила з дитиною, щоб переконатися, що все гаразд.
Такі вправи дали учням важливий урок – просте бігання не завжди допоможе врятуватися, потрібно знати, де потрібно ховатися та як протистояти нападнику.
