Нещодавно видання The Financial Times, посилаючись на джерела в українській розвідці, повідомило про підготовку Росією нового наступу на сході України шляхом стягування резервів і нарощування чисельності військ. За інформацією, аби збільшити оперативний потенціал, Росія планує перекинути приблизно 20 тисяч військовослужбовців зі стратегічних резервів. Загальна чисельність російських сил на території України, за приблизними оцінками FT, сягає близько 680 тисяч осіб. Втім, заявлені терміни та масштаби наступу викликають багато сумнівів. Хоч противник і має ресурси для продовження війни, питання точних «дедлайнів» і темпів просування залишається складним і неоднозначним.
Потенціал агресора є значно ширшим, ніж часто подається в інформаційному просторі, і логіка його дій не пов’язана з конкретними часовими обмеженнями. При цьому твердження в українських ЗМІ щодо можливого «кадрового колапсу» російської армії у зв’язку з великими втратами не відповідають дійсності. Росія застосовує комплексну систему поповнення особового складу, що включає:
- Примусову мобілізацію жителів окупованих районів Луганської, Донецької, Запорізької та Херсонської областей;
- Використання так званого «спецконтингенту» — ув’язнених, чисельність яких може сягати до 500 тисяч;
- Активне вербування найманців за кордоном, чисельність яких за оцінками Головного управління розвідки Міністерства оборони України становить близько 30 тисяч;
- Контрактну службу, яка включає як добровольців (за російськими даними їх кількість сягає 400-450 тисяч щороку), так і примусові контракти для строковиків.
Ці механізми формують автономні канали поповнення, що дозволяють попри втрати відновлювати чисельність військ без необхідності оголошення повної або часткової мобілізації.
Переконання, що значні втрати спровокують руйнацію російської армії, не підтвердилися протягом тривалого часу. Зокрема, кількість втрат у 200–300 тисяч осіб, що раніше вважалася в Україні критичною для окупаційних сил, не спричинила стратегічних змін на полі бою. Генерал Валерій Залужний власноруч визнав хибність свого попереднього припущення, що зможе зупинити Росію шляхом значного знекровлення її військ. За його словами:
«Це була моя помилка. Росія втратила щонайменше 150 000 загиблих. У будь-якій іншій країні такі втрати зупинили б війну, але не в Росії, де людське життя коштує надто дешево. Путін спирається на історичний досвід Першої та Другої світових воєн, коли Росія втратила десятки мільйонів осіб».
Російська влада зберігає опцію оголошення нового етапу часткової мобілізації, імовірно після внутрішньополітичних подій, таких як вибори. Саме це пояснює нинішню інтенсифікацію бойових дій: Кремль прагне демонструвати хоч умовні «успіхи» для підтримки внутрішньої аудиторії.
Говорити про конкретні терміни захоплення Донбасу невиправдано. Офіційні представники Росії не користуються жорсткими «дедлайнами» — їхня стратегія передбачає досягнення поставлених цілей незалежно від часу. Водночас в українському медійному просторі такі дедлайни часто з’являються як інтерпретації, а не як реальні плани Кремля.
Тривалий конфлікт вигідний Росії — країні, населення якої більш ніж у три рази перевищує українське, а економіка у десять разів більша. Фактично це феодальна держава, де найдешевшим ресурсом є людське життя.
На даний момент стратегічна мета Росії звузилася до встановлення контролю принаймні над Донецькою областю. Проте навіть ця мета розглядається агресором як проміжна, від якої він не відмовляється.
Варто окремо спростувати інформацію про нібито масове перекидання російських резервів виключно на Донецький напрямок. Активізація бойових операцій відбувається і на Запорізькому напрямку, куди, навпаки, пересилають додаткові сили, зокрема визнані як найбільш боєздатні підрозділи морської піхоти з Балтійського та Тихоокеанського флотів. Зокрема:
- У райони Приморська та Степногірська передислоковані підрозділи 120-ї дивізії морської піхоти Балтійського флоту;
- Також перекинуто 40-ту окрему бригаду морської піхоти Тихоокеанського флоту.
Ситуація на фронті залишається напруженою вздовж усієї лінії зіткнення. Найбільш активні й запеклі бої тривають на Донецькому напрямку, зокрема у районах Покровського, Костянтинівського та Лиманського. На окремих ділянках російські війська досягають тактичних успіхів, однак українські сили чинять опір та не дозволяють противнику закріпитися.
Варто звернути увагу, що можлива перекидання додаткових 20 тисяч бойовиків може бути спрямована саме на Лиманський напрямок, де фіксується переміщення резервів і посилюється загроза для міст Слов’янськ і Краматорськ.
Незважаючи на складність ситуації, українські Сили оборони працюють у форматі активної оборони, яка передбачає не тільки стримування противника, але й контратаки за наявності відповідних можливостей. Це дозволяє не допустити розширення зон контролю російських військ.
Слід також застерегти від переоцінювання значення окремих ділянок фронту, особливо Сумського та Харківського напрямків. Тут інтенсифікація бойових дій носить здебільшого відволікаючий характер і є частиною тактики «тисячі порізів», що спрямована на розтягнення ресурсів українських резервів.
Загалом, ситуація залишається напруженою, проте контрольованою: причин для паніки немає, однак недооцінювати ресурси та стратегію супротивника також не слід.
Нагадаємо, що 3 квітня президент Володимир Зеленський заявив про найкращу за десять місяців ситуацію на фронті для України. Він підкреслив, що цей висновок ґрунтується, зокрема, на аналізі британських та українських розвідувальних джерел.
Водночас головнокомандувач ЗСУ Валерій Сирський повідомив, що зі зміною погодних умов російські окупанти активізували наступальні операції майже на всій лінії бойового зіткнення протяжністю 1200 кілометрів. За його словами, «найгарячішими» напрямками минулого місяця були Олександрівський, Покровський, Костянтинівський і Лиманський фронти.
Також слідкуйте за інформацією на платформах «Прямого» у Facebook, X, Telegram та Instagram.
Матеріали, опубліковані в розділі «ДУМКИ», відображають погляди авторів і не завжди збігаються з позицією редакції prm.ua, яка не несе відповідальності за достовірність викладеної інформації.
