Чи завершиться конфлікт у 2026 році? Четверта річниця повномасштабного вторгнення – гнів і сподівання

Отже, ми наближаємося до четвертої річниці масштабного вторгнення Росії в Україну. Спробуємо згадати попередні три роки, адже кожен із них вирізняється своєю унікальністю.

1. Лютий 2023 року: оптимізм і надії на контрнаступ

   Наприкінці лютого 2023 року українці були пронизані оптимізмом у передчутті «великого контрнаступу». Рамштайнська спільнота держав активно підтримувала Україну — постачала військову техніку та амуніцію у великих обсягах (хоча пізніше з’ясувалося, що не так безмежно). Західні інструктори готували «Армію перемоги». Українське суспільство сподівалося:

   • скинути агресора до Азовського моря;
   • повернути контроль над Маріуполем;
   • прорвати оборону на Перекопі;
   • влаштувати «кавування в Ялті».

   Віра в талант тодішнього головнокомандувача Валерія Залужного посилювалася після успішних операцій у Харкові і Херсоні, а також після відновлення контролю над Чорним морем, потоплення флагмана «Москва» і взяття під контроль острова Зміїний. Воєнний досвід засвідчив, що Збройні сили України здатні ефективно протистояти одній із найбільших армій світу.

2. Реальність контрнаступу та поразки

   Однак задуманий контрнаступ зазнав фактичного провалу. Сподівання не виправдалися навіть частково, а втрата Бахмута — однієї з ключових «героїчних фортець» — була особливо болючою. Відвойовані території у Запорізькій області були мізерними; навіть завдання дістатися до Токмака залишилося невиконаним.

   Таким чином, друга річниця війни стала для українського суспільства роком сумнівів і неоднозначних почуттів. Оптимізм поступився місцем стриманості, а події у Вашингтоні, зокрема блокування військової допомоги США Конгресом під впливом республіканської більшості і Дональда Трампа, ускладнили ситуацію. Наслідком цього стала ще одна втрата — місто-фортеця Авдіївка.

3. Третя річниця: зміна парадигми та надії

   Третя річниця війни принесла нові зміни. Попри песимізм, викликаний новими політичними реаліями у Вашингтоні і загрозою скорочення військової підтримки, наростав дух надії на швидке завершення кривавої війни. Несподівані заяви колишнього президента США Дональда Трампа, який пообіцяв припинити конфлікт у термін від 24 годин до кількох місяців, здавалися малоймовірними, адже Кремль продовжує висувати нездійсненні територіальні вимоги.

4. Входження у п’ятий рік війни: реалії і суспільний настрій

   З якими відчуттями Україна увійшла у п’ятий рік збройного протистояння? Оптимізм нині досить стриманий і швидше замінюється обережною надією. На це впливають кілька ключових факторів:

   • Тактика Путіна, спрямована на руйнування енергетичної інфраструктури, завдала значної шкоди, залишивши тисячі громадян у холоді та без світла посеред зимових морозів.
   • З іншого боку, незважаючи на втрати впливового партнера у вигляді США, Україна отримала потужну підтримку від Європейського Союзу, який прагне піднятися на новий рівень політичної та військової потуги.
   • Європейські політики розуміють, що без участі та міцної оборони України їхні плани залишаться нереалізованими, особливо враховуючи реальну загрозу з боку Росії.

5. Нова військова коаліція і зміни на геополітичній арені

   Створення «Коаліції рішучих» стало важливим кроком у співпраці України з Європою, що може покласти початок формуванню нового військового блоку, більш гнучкого та готового швидко реагувати на сучасні виклики безпеки. Проте, у цьому контексті пролунали критичні зауваження президента Володимира Зеленського на адресу деяких країн ЄС щодо їхньої нерішучості. Попри обґрунтованість цих коментарів, варто враховувати, що Європа лише починає новий етап свого розвитку і потребує часу для адаптації.

6. Позиція США і взаємодія з Дональдом Трампом

   Не слід виключати і роль Сполучених Штатів, які, хоч і в умовах складних політичних відносин і за значної участі Дональда Трампа, продовжують підтримувати Україну розвідданими, засобами зв’язку та озброєнням, фактично через фінансування європейських країн. Водночас, політичні заяви Трампа на користь Кремля, необґрунтовані звинувачення України і критика її керівництва створюють додаткові складнощі, із якими українська сторона змогла навчитися справлятися.

7. Перемовини в Абу-Дабі і перспективи миру

   В Абу-Дабі продовжуються переговори між Україною, Росією та США щодо мирного врегулювання. Учасники всіх трьох сторін заявляють про поступ і досягнення домовленостей з вирішення більшості питань. Проте:

   • До реального припинення бойових дій ще дуже далеко.
   • Росія вимагає беззаперечного передання їй усієї території Донбасу.
   • Україна категорично відкидає такі умови.

   Соціологічні дослідження показують, що зростає кількість громадян, котрі схильні прийняти деякі «територіальні компроміси» через виснаження війною. Проте практична реалізація таких рішень виглядає складною, адже досвід російської окупації регіонів, таких як Буча, Херсон, Ізюм, демонструє жахливі наслідки для місцевого населення.

8. Гарантії безпеки і подальші претензії Кремля

   Крім того, немає гарантій, що Росія не продовжить військову агресію за межі Донецкої області. Включення Запорізької та Херсонської областей до «конституції» РФ свідчить про претензії Кремля на ці території. Це створює прецедент, за якого, здавши частину територій, Україна ризикує втратити набагато більше.

   Крім територіальних вимог, Москва наполягає на офіційному визнанні Криму і окупованих земель як частини Росії — вимога, категорично неприйнятна для України, Європи та інших країн, які дотримуються міжнародного права. У разі відмови Кремль зможе анулювати будь-яку угоду і продовжити агресію.

9. Оголошення Кремлем подальших планів

   Речники Кремля неодноразово заявляли, що здача Донбасу не означатиме завершення війни — навпаки, вона є лише передумовою для подальших вимог і посилення тиску. Теми «Новоросії» та «фашистського київського режиму» регулярно з’являються в риториці Москви.

10. Наступні кроки України

    Україна залишається в стані боротьби і обстоює свої інтереси. З часу початку повномасштабного вторгнення багато хто не вірив у можливість утримати країну від агресії величезної армії. Багато українців були змушені покинути домівки, поки кордони ще були відкриті, але країна вистояла і навіть завдала відсічі. Після періоду шоку настала лють і рішучість.

11. Прогнози і очікування щодо завершення війни

    Багато експертів вважають, що цього року конфлікт може завершитися принаймні в гарячій фазі, що зумовлено виснаженням Росії як економічним, так і військовим. Головною умовою є збереження морального духу українців протягом усього року.

Якщо ви виявили помилку на цій сторінці, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.

Олена Мазко

Переглянути повну біографію