Президент США Дональд Трамп цього тижня зробив низку жорстких заяв, які стали наочною демонстрацією зростаючого роздратування та невдоволення, адже ситуація з війною, яку він сам ініціював, залишається без ясного виходу. Майже через шість місяців після початку атак на Іран у співпраці з Ізраїлем та за 75 днів до проміжних виборів, що визначать долю контролю його партії над Конгресом, Трамп опинився в патовій ситуації з невизначеним результатом конфлікту, який він колись обіцяв завершити, повідомляє The Washington Post.
На початку тижня Трамп висловив погрозу щодо можливого бомбардування Оману – американського союзника, що виступає посередником у спробах припинити військові дії проти Ірану. Уже наступного дня він опублікував карту, на якій позначив Ормузьку протоку як американську територію, а згодом оголосив про намір посилити економічний тиск на Іран, попередивши про «жахливі наслідки» для будь-якої країни, котра надаватиме підтримку Тегерану.
Оскільки американський президент не в змозі примусити Тегеран капітулювати й визнати перемогу, яку він прагнув здобути, він дедалі частіше спрямовує свою злість на союзників. Зокрема, він виявляє стурбованість можливою укладенням окремих угод Іраном із країнами Перської затоки, що відкрили б прохід через стратегічну протоку.
Експерт із Фонду Карнегі за міжнародний мир Ендрю Лебер вважає, що:
1. Трамп опинився у безвихідній ситуації, з якої немає простого виходу.
2. На відміну від багатьох інших конфліктів, у які він втрапив раніше, на цей раз допомоги зовні не надійде.
3. Цю проблему неможливо розв’язати ні військовими методами, ні при допомозі погроз.
Крім того, за словами Лебера, невдача Трампа у змушенні Ірану змінити свою політику змушує його спрямовувати свої нападки на партнерів.
Представник адміністрації Трампа охарактеризував Іран як «повністю розорену» країну, підкресливши наявність багатьох інструментів впливу, які президент може застосувати найближчим часом.
Останні тижні характеризувалися застійним станом війни: з минулого місяця істотно знизилася активність з проведення нападів з американського боку, а також атак Тегерана на союзників США в регіоні Перської затоки.
Через виснаження американських запасів зброї Трамп відмовився від застосування військової сили, віддавши пріоритет економічним санкціям проти Ірану. Експерти вважають, що такі санкції можуть спричинити значні фінансові труднощі, особливо для цивільного населення Ірану, проте не змусять іранське керівництво піти на поступки, яких домагається президент.
Колишній дипломат США Алан Ейр стверджує, що заяви Трампа свідчать про його розчарування тим, що він не може навіть досягти мінімальної мети — забезпечити вільний рух в Ормузькій протоці.
Аналітики звертають увагу, що позиція Трампа щодо Оману, який знаходиться на протилежному від Ірану березі протоки і виступає посередником у переговорах, свідчить про певну відстороненість президента від реального стану речей на місці.
За словами Ейра:
– Трамп обурений тим, що Оман веде переговори з Тегераном про укладення угоди, яка може дозволити Ірану частково контролювати протоку.
– Однак сам Трамп, підписуючи меморандум про взаєморозуміння із Іраном у червні, відкрито погодився на те, що Оман здійснюватиме контроль над цим водним шляхом.
Він додає, що незадоволення Трампа щодо Оману схоже на його критику Південної Кореї, яка відмовляється підтримувати військові амбіції США, підкреслюючи, що жодна з цих країн не розв’язала проблеми президента.
Погрози про нові санкції Трампа підвищили ставки: президент США попередив про «економічну війну та ізоляцію безпрецедентного масштабу» відносно Ірану.
Він наголосив, що будь-яка держава, чиї фінансові установи, підприємства, аеропорти або урядові агентства надаватимуть підтримку Ірану, матиме справу з «колосальними економічними наслідками».
Цього тижня Об’єднані Арабські Емірати оголосили про припинення усіх торговельних зв’язків із Іраном, який є одним із їхніх найбільших торгових партнерів.
Аналітик Едвард Фішман із Центру геоекономіки імені Моріса Р. Грінберга зазначив:
– Трамп часто робить подібні погрози, проте рідко переходить до їхнього виконання.
– Іран перебуває під санкціями США з 2018 року.
– Тому єдине, що може зробити Трамп, — посилити санкції проти партнерів Ірану, серед яких Китай, ОАЕ та Туреччина.
Інші можливі заходи включають:
– Санкції проти банків і нафтопереробних заводів, що закуповують навіть незначні обсяги іранських енергоносіїв.
– Впровадження санкцій проти банків, у яких зберігаються іранські активи за кордоном.
Зростаюче розчарування Трампа ставить союзників США в Перській затоці, які вже тривалий час намагаються уникнути масштабної війни та несуть основний удар від іранської військової агресії, у вкрай скрутне становище.
Деніел Бенаїм, який при адміністрації Джо Байдена був заступником помічника держсекретаря США з питань Аравійського півострова, прогнозує, що:
– Країни на кшталт Саудівської Аравії, Катару й ОАЕ будуть підтримувати свого роду «баланс».
– Вони збережуть тісні відносини зі Сполученими Штатами, але одночасно шукатимуть можливості для укладання домовленостей із Іраном.
За словами Бенаїма:
– Ці країни прагнуть знайти альтернативні стратегії, які дозволять їм уникнути глибокої кризової ситуації за будь-яких обставин.
– Вони досліджують можливості дипломатичного вирішення конфлікту з Іраном, насамперед через роль Омана в переговорному процесі.
– Угода, що розробляється Оманом, може включати стягнення мита з вантажних суден за прохід протокою.
– Водночас країни Перської затоки будують інфраструктурні об’єкти для створення альтернативних маршрутів постачання.
Бенаїм зазначив, що не виключає можливості, що деякі держави регіону зрештою підтримають угоду з Оманом про спільне управління протокою з Іраном, а також введення тарифів із вантажних суден.
Він вважає, що за відповідного приводу такі країни підтримають цей крок, визнаючи, що угода не буде ідеальною, але вона сприятиме збереженню відкритості критично важливих торговельних шляхів для їхньої економіки.
За інформацією Bloomberg, Китай стане найбільшим випробуванням для рішучості Вашингтона в реалізації стратегії економічної ізоляції Ірану. Відомо, що Пекін є головним імпортером іранської нафти.
Незважаючи на це, адміністрація Трампа поки що не виявляє особливого бажання підривати економічні відносини Китаю з Іраном, зокрема враховуючи те, що наступного місяця китайський лідер Сі Цзіньпін відвідає США. Обидві найбільші економіки світу намагаються підтримувати крихке торговельне перемир’я.
Навіть при відсутності протидії з боку інших країн експерти висловлюють сумніви в тому, наскільки можливо ефективно посилити економічний тиск США на Іран. Вони звертають увагу на такі фактори:
– Торговельні зв’язки Ірану з сусідніми державами існують багато поколінь, ґрунтуючись на географічній близькості та глибоких історичних відносинах.
– Відтак залишається невизначеним, чи зможуть Сполучені Штати повністю розірвати ці торговельні зв’язки і викликати істотний тиск на Іран.
