Том Купер нещодавно повернувся з Африки до України та підготував детальний оперативний огляд поточної ситуації на фронті російсько-української війни. У своєму звіті він розповідає про ефективність повітряних операцій, а також про мінімальні здобутки українського контрнаступу на південному напрямку, який завершився ще до того, як став надбанням широкої публіки. При цьому він поділився своїми враженнями від зимової погоди в Австрії та скаргами на повільну роботу місцевих комунальних служб і енергетичних підприємств.
Зазначимо декілька особливостей, які підкреслює Купер, описуючи життя в Австрії:
- Стереотипне уявлення про країну як про засніжений гірський регіон із людьми, котрі нібито живуть «у снігу» цілий рік.
- Реальність ж виглядає інакше: для багатьох австрійців випадіння снігу взимку є навіть несподіванкою.
- Часто погоду в регіоні, де мешкає автор, не відображають у телевізійних синоптичних прогнозах, оскільки ця частина країни інколи залишається поза увагою служб, відповідальних за зимове забезпечення.
- Через це випадки хуртовин у цьому регіоні спричиняють значні перебої з електропостачанням, ремонт яких триває до 30 годин.
Оперативний огляд ситуації на фронтах розглядає дві головні складові: повітряну та наземну війну.
Повітряна війна
За словами Купера, після двох років конфлікту тактика українських Повітряних сил та систем ППО демонструє прогнозовані закономірності:
- Коли ресурси ЗРК обмежені, Україна застосовує засідки, просуваючи одну вогневу одиницю MIM-104 уперед, що дозволяє збити певний російський літак, наприклад Су-34 у районі Запоріжжя.
- Проте незабаром російські літаки повертаються і продовжують авіаудари, знаходячись настільки близько, що їх конденсаційні сліди помітні у межах міста.
20 лютого Росія провела серію ударів по Одеській області, в тому числі:
- Випустили близько 20 ударних безпілотників.
- За допомогою двох «Гераней» було знешкоджено підстанцію 150 кВ у районі Миколаєва.
- Ще одну атаку «Геранями» зафіксовано в районі Краматорська.
Відповіддю України стала нічна операція великим ударним безпілотним угрупованням по російських об’єктах. Її особливості:
- Початок із застосування ракет AGM-88 та широкомасштабної радіоелектронної боротьби.
- Удар по підрозділах Повітряних сил РФ, оснащених ЗРК С-300, у районі Рильськ-Льгів.
- Застосування HIMARS-у для враження енергетичної інфраструктури в районі Бєлгорода.
Хоча російська сторона заявила про знищення усіх ракет, фактичні дані вказують на численні влучання по Бєлгородській області. Основний удар:
- Включав близько 200 безпілотників і щонайменше дві крилаті ракети Storm Shadow/SCALP, запущені з півдня Харківщини через окуповані території Луганщини.
- Українська СБУ додатково використала крилаті ракети FP-5 «Фламінго».
У відповідь Росія випустила велику кількість ракет С-300 та С-400. За підтвердженими даними, одна ракета «Фламінго» влучила у завод з виробництва «Іскандерів-М» у Воткінську, віддаленому приблизно на 1300 км по прямій від східного кордону України. Загальна дальність польоту ракети склала близько 1600 км. Деталі завданих збитків поки що невідомі, відомо лише про «вогонь і дим» на об’єкті.
З боку російського командування на ранок 21 лютого пролунала офіційна заява про начебто збиття понад 170 українських безпілотних літальних апаратів, ураження пускових установок крилатих ракет «Фламінго» та HIMARS, а також численних пунктів розгортання українських військ на різних напрямках.
Наземна війна
Останній тижневий звіт Дональда Гілла викликав низку запитань щодо реальності вагомих успіхів українського контрнаступу, а також його масштабу і глибини просування. Вчора президент Зеленський заявив про визволення приблизно 300 квадратних кілометрів території.
Варто зауважити такі моменти:
- Контрнаступ дійсно відбувся, але залучені сили були невеликими і розпорошеними по всій лінії фронту.
- Неможливість сконцентрувати у одному місці достатню кількість безпілотників, систем РЕБ, піхоти та артилерії зумовила відсутність значущих проривів.
- Результати операції виглядають як локальні пошкодження позицій ворога без глибокого і тривкого контролю території.
Купер підкреслює, що:
- Ще близько 12-13 лютого головнокомандувач російських підрозділів Сирський почав відводити частини зі стратегічно важливих секторів.
- Зокрема, батальйон 225-го штурмового полку (або залишки цього підрозділу) був виведений з наступу, а частина 425-го полку відкликана з лінії фронту.
- Про ці зміни здивовано повідомили навіть представники російських військ, які спостерігали за успіхами українського контрнаступу.
Як приклад успіхів в тактиці українських підрозділів:
- Рота підрозділу Морока з 225-го полку повідомила про вдалий прорив на позиції росіян без підтримки дружніх ударних і розвідувальних дронів.
- Результати операції фактично були відомі ще до того, як про них заговорили у публічному просторі, а офіційні заяви оприлюднено вже по її завершенню.
Варто також відзначити, що під час контрнаступу:
- Певні підрозділи ЗСУ за рахунок комплексної підтримки безпілотників, РЕБ та артилерії просувалися на понад 5 км у тил противника.
- Проте пізніше ці підрозділи були змушені відступити через обмеженість сил, брак підтримки з флангів або недостатню потужність забезпечення для прориву глибше за першу лінію оборони.
Відсутність можливості впровадження більш гнучких тактик, таких як проникнення або швидка змінність контролю над позиціями, є однією з причин поточного стану бойових дій.
Підсумовуючи:
- Контрнаступ відбувся, був зафіксований ряд перспективних проривів на початкових етапах.
- Однак обсяг залучених сил був недостатнім для закріплення результатів.
- В операції, зокрема, відчувається вплив політичних чинників, що відбивається на її організації і масштабах.
Незважаючи на перелічені труднощі, керівництво України за допомогою проведення таких операцій підтримує переговорний процес із Росією за посередництва США та ОАЕ, демонструючи свою позицію щодо незламності та готовності до подальшого протистояння.
Джерело: аналіз оперативної інформації Тома Купера.
