Джерело: Science Daily
Нове дослідження, опубліковане в науковому журналі Science Advances, пропонує переосмислення звичних уявлень про природу насильства в доісторичні часи. Науковці доводять, що воно могло мати не випадковий, а свідомо організований і символічний характер, що суттєво змінює уявлення про ранні форми війни та конфліктів у Європі.
Детальний аналіз останків людей, які загинули під час так званих «церемоній перемоги», що могли бути одними з найдавніших у Європі, став основою нових висновків. Ці дані кидають виклик поширеній думці про те, що насильство в неоліті було випадковим явищем або ж обумовлене виключно боротьбою за виживання. Натомість, отримані свідчення вказують на цілеспрямовані дії, пов’язані із соціальними та символічними завданнями.
Під час археологічних розкопок на пам’ятках Ахенгайм і Берггайм було виявлено такі важливі особливості:
– Повні скелети із слідами жорстоких, неодноразових поранень.
– Ями, заповнені відрубними лівих верхніх кінцівок.
– Наявність цих знахідок не відповідає типовим моделям неолітичних масових убивств чи страт.
Автори дослідження пояснюють, що загибель цих осіб навряд чи була наслідком спонтанної жорстокості. З великою ймовірністю вона була частиною хронологічно впорядкованих ритуалів після збройних сутичок, мета яких полягала у приниженні переможених ворогів та зміцненні спільної ідентичності домінуючої громади.
Для встановлення соціального статусу загиблих науковці використали ізотопний аналіз кісток та зубів, порівнюючи показники жертв із аналогічними даними людей, похованих у звичайних могилах. Ці хімічні маркери дозволяють реконструювати:
1. Особливості харчування протягом життя.
2. Рівень фізичного навантаження.
3. Ступінь мобільності індивідів.
Результати вказали на виразні відмінності між досліджуваними групами:
– Жертви мали суттєво відмінний раціон харчування.
– Виявлено ознаки підвищеної мобільності і вираженого фізіологічного стресу.
– Це свідчить, що вони, ймовірно, походили не з місцевої спільноти, а були чужинцями.
Додатково, ізотопні дані вказали на важливу різницю між двома підгрупами загиблих:
– Відрубані кінцівки, які, за припущеннями дослідників, належали воїнам, убитим безпосередньо в бою, відповідали місцевим ізотопним характеристикам.
– Ті особи, чиї повністю збережені скелети мали сліди катувань, походили з більш віддалених регіонів.
З огляду на це, вчені роблять висновок про існування структурованого дворівневого ритуалу, що включав:
1. Розчленування місцевих полеглих ворогів і збір їхніх кінцівок як трофеїв.
2. Жорстокі публічні страти полонених, які прибули з далеких територій.
Таку практику дослідники трактують як форму неолітичного «політичного театру», спрямованого на демонстрацію сили та домінування над супротивниками.
Автори підкреслюють, що в неолітичних суспільствах насильство виконувало не лише військову функцію, а й мало важливе культурне та символічне значення. Війна і ритуали були нерозривно пов’язані, а жорстокі дії слугували довготривалим засобом формування соціального устрою та колективної пам’яті.
