Мене часто запитують про вартість тієї чи іншої книги. Зазвичай мова йде про цифру на ціннику. Однак я завжди згадую іншу формулу, яка відображає справжню цінність процесу створення книги: рік, витрачений на переклад, кілька місяців редактури, тижні верстки й коректури, а також тривалі перемовини з правовласниками, які іноді затягуються довше за роботу над самим текстом.
У ніч з 19 липня цей скрупульозний підрахунок було знищено разом зі складом нашого видавництва — близько чверті мільйона книг згоріло за кілька годин. Люди не постраждали, і це найголовніше. Решту втрат ми з болем підраховували вже вранці.
У ту саму ніч ракета поцілила в одну з найбільших друкарень країни, де зберігали наклади видань десятків видавництв, зокрема видавництва #книголав, а також сотні тисяч шкільних підручників, які планували доставити дітям уже у вересні. За кілька тижнів найпотужніший логістичний хаб видавничої корпорації «Ранок» у Харкові було зруйновано. Лише за липень галузь втратила понад дев’ять мільйонів примірників книги.
Важко повірити, що це все — випадковість. Під ударами опинилися друкарні, склади, логістичні центри — критично важливі ланки ланцюга, без яких книга не потрапить до читача.
Серед втрат неможливо порівняти масштаби з втратою людських життів. Втім, руйнування культурної інфраструктури країни не можна вважати просто супутніми збитками. Більшість поліграфічних потужностей України історично сконцентровані в Києві та Харкові. Те, що довгі роки виступало нашою перевагою, під час війни стало вразливістю.
Друкарні — це не лише виробництво. Це невід’ємна частина культурної інфраструктури. Держава, яка втрачає здатність видавати підручники, художню літературу та книжки рідною мовою, поступово втрачає і культурну стійкість. Україна неодноразово стикалася зі спробами витіснити українське слово, і ми гірко знаємо ціну таких втрат.
Саме з цих причин важливо, що держава нарешті починає розглядати книговидання не просто як сферу дозвілля, а як галузь, яку необхідно захищати та відновлювати.
Водночас чекати виключно на державну підтримку було б наївно. Війна змушує видавців трансформуватися швидше за будь-які ринкові тенденції.
Ще кілька років тому електронні книжки були для більшості видавництв радше додатком до основного бізнесу. Нині ж вони стали справжньою страховкою.
Переваги електронних книг очевидні:
- їх неможливо знищити вогнем разом зі складом;
- вони не мають накладу, який може згоріти від удару ракети;
- у них немає фізичної адреси, яку можна знайти на карті;
- цифровий контент з’являється в момент, коли читач натискає кнопку «Купити».
Завдяки цьому, навіть коли горять склади, видавництво продовжує працювати, отримувати доходи і друкувати свіжі видання.
Для читачів теж є значні переваги:
- ціла бібліотека може міститися у валізі для евакуації;
- електронна читанка працює тижнями без підзарядки;
- доступ до неї не залежить від наявності найближчого книжкового магазину.
На початку повномасштабного вторгнення наше видавництво безкоштовно відкрило доступ до всіх електронних книг, щоб підтримати людей у найскладніші тижні війни. Сьогодні дедалі більше книг доступні одночасно у друкованому, електронному та аудіоформаті — у прифронтових містах, у метро під час повітряної тривоги чи за тисячі кілометрів від дому.
Цифрові формати вже давно перестали бути чимось екзотичним. Вони не замінюють паперову книгу, а надають їй друге, резервне життя.
Паперова книга залишатиметься особливою ще довго: її купуватимуть, даруватимуть, передаватимуть у спадок і розміщуватимуть на полицях. Проте тепер у неї з’явився надійний дублер, і за останній місяць ми всі усвідомили, наскільки це важливо.
Липень став важким місяцем, і невідомо, скільки ще складів ворог спробує знищити до кінця року.
Однак одне можна сказати впевнено: накладні примірники можна спалити, а саму книгу — ні.
Вона існує стільки, скільки люди продовжують писати, видавати та читати.
Найпростіша дія, яку кожен сьогодні може зробити заради української культури — придбати книгу. Це може бути паперова, електронна чи аудіокнига. Кожен такий примірник допомагає українському книговиданню вистояти та відновитися.
Адже між книгою і читачем завжди має існувати хоча б один безпечний маршрут.
Світлана Павелецька, співзасновниця видавництва #книголав.
Публікації в рубриці «Погляд» не є редакційними матеріалами і відображають виключно позицію автора.
