Ще кілька років тому FPV-дрони асоціювалися переважно з відеозйомкою чи хобі, однак в Україні вони стали одним із ключових інструментів сучасної війни. Наслідки цієї технологічної революції вже відчувають далеко за межами українського фронту.
Американська розвідка висловлює занепокоєння тим, що латиноамериканські наркокартелі переймають технології та тактику застосування дронів, розроблені під час російсько-української війни. За даними The Washington Post, особливий інтерес злочинних організацій викликають учасники бойових дій в Україні, які повертаються до Латинської Америки з практичним бойовим досвідом.
UA.News розповідає про те, чому досвід, здобутий в Україні, вже вивчають військові США та Європи, наскільки перспективними можуть стати українські оператори, інженери та ветерани після війни, а також чому разом з цим з’являється проблема поширення військових технологій у несприятливих напрямках.
Картелі вивчають уроки війни в Україні
Історія, описана The Washington Post, починається в Мексиці та Колумбії. Американські чиновники отримали внутрішню урядову оцінку, яка попереджає, що наркокартелі швидко розширюють свої можливості у сфері безпілотних літальних апаратів, переходячи від простих комерційних квадрокоптерів для спостереження до більших дронів, здатних тривалий час перебувати у повітрі, перевозити вантажі та вибухівку.
Організовані злочинні угруповання цікавлять способи обходу систем радіоелектронного придушення — зокрема зміну частот та інші прийоми, добре відомі учасникам українського фронту.
Особлива тривога викликають іноземці, які брали участь у бойових діях в Україні, зокрема громадяни Колумбії. Деякі з них, повертаючись додому, можуть отримувати пропозиції працювати інструкторами або навчати операторів дронів для кримінальних структур. За даними співрозмовників видання, окремі картелі навіть намагаються відправляти пов’язаних із собою людей на війну в Україну, щоб ті здобули бойовий досвід.
Українська сторона наголошує, що іноземці проходять ретельні перевірки, і особи з очевидними злочинними намірами не допускаються до підрозділів. Проте передбачити, як людина скористається отриманими навичками в майбутньому, неможливо.
Причина інтересу картелів зрозуміла: навчитися керувати дроном можна на цивільних курсах, але значно складніше — отримати досвід застосування в умовах активного РЕБ-протистояння, полювання на операторів, зміни частот та швидкого застарівання обладнання і тактики.
Статистика Колумбії ілюструє цю тенденцію: за даними ACLED, у 2024 році там зафіксували 38 випадків застосування озброєних безпілотників, у 2025-му — 149, а лише за дев’ять місяців 2026 року їхня кількість перевищила 200.
В Україні безпілотники розглядають як інструмент для замахів
Для України проблема використання безпілотників поза класичним полем бою перестала бути теоретичною. 14 серпня 2026 року російські дрони атакували садибу родини фермера та мецената Анатолія Ковтуненка у Степанівці на Сумщині, завдаючи ударів фактично по одній локації. У результаті загинули 29-річна Ольга Ковтуненко та її дев’ятирічний син, кілька людей було поранено.
У великому розслідуванні UA.News детально відновив хронологію атаки: перший дрон влучив у будинок, другий — у подвір’я, третій — у центральну частину ділянки, яка вже горіла. Справу передано до СБУ, слідчі перевіряють, чи можливі коригування або цілеспрямоване наведення, але офіційних висновків щодо наявності навідника чи замовного характеру удару немає.
Інший випадок в Україні спочатку розслідувався як замах. У 2025 році в селі Сокільники на Львівщині близько четвертої ранку дрон із вибухівкою влучив у приватний будинок, пробив дах і пошкодив фасад. Люди не постраждали, повітряна тривога в той час не звучала. Власницею будинку є Наталія Коваль — співзасновниця фермерського господарства та землевласниця. Поліція відкрита кримінальне провадження за статтями про замах на умисне вбивство.
У Європі безпілотники застосовують не лише у війні
У Бельгії восени 2025 року поліція затримала трьох осіб у ході розслідування підозри щодо підготовки терористичної атаки на політичних діячів. За даними федеральної прокуратури, одним із розглянутих варіантів використовувався дрон із вибуховим зарядом. Під час обшуків було вилучено саморобний пристрій, металеві кульки та 3D-принтер, який могли використовувати для виробництва деталей безпілотника. Імовірною ціллю вважався прем’єр-міністр країни Барт де Вевер. Справу розслідували за статтями про замах на терористичне вбивство та участь у терористичній організації.
Важливо, що напад вдалося попередити, однак сама поява такого сценарію свідчить про поступову трансформацію дрона з військового інструменту у потенційний засіб для терору.
Не завжди для створення проблем потрібна вибухівка. У вересні 2025 року аеропорт Копенгагена припинив прийом і відправлення літаків на майже чотири години після повідомлень про великі невідомі дрони поблизу летовища. Десятки рейсів перенаправили до інших аеропортів. Через дев’ять місяців розслідування було закрито — не вдалося довести, що об’єкти дійсно були безпілотниками, та не встановили винуватців.
Схожа ситуація сталася у травні 2026 року в Мюнхені: через повідомлення двох пілотів про можливий дрон польоти зупинили на годину, понад 20 рейсів перенаправили, але дрона знайти не вдалося.
Європа змінює інфраструктуру для нового дронового виклику
У лютому 2026 року Європейська комісія представила план дій з безпеки у сфері дронів і протидронових систем (Action Plan on Drone and Counter Drone Security), який уже не стосується виключно військової сфери. Серед пріоритетів:
- попередження ворожих польотів та порушень повітряного простору;
- захист аеропортів;
- забезпечення безпеки критичної інфраструктури, зовнішніх кордонів і громадських просторів.
План передбачає:
- розвиток систем виявлення безпілотників;
- використання штучного інтелекту й мереж 5G для моніторингу;
- збільшення виробництва протидронових систем;
- створення європейського центру компетенцій;
- проведення регулярних масштабних навчань.
Окремо передбачена ініціатива Counter Drone Deployment Initiative для захисту критичної інфраструктури й кордонів із бюджетом €250 млн на наземне та морське спостереження. Планується створення мобільних груп для швидкого реагування на дронові загрози.
Для України передбачена безпосередня участь через EU Drone Alliance with Ukraine — співпрацю, що об’єднує український практичний досвід із виробничим потенціалом ЄС. Оборонно-промислове партнерство між ЄС і Україною охоплює масштабування спільного виробництва дронів та систем протидії.
Литва, зокрема, будує стратегічну електропідстанцію Gizai неподалік Калінінградської області, конструкція якої з урахуванням можливості диверсій та ударів дронів. Ключове обладнання захищене армованим бетоном, є посилене огородження, датчики проникнення та дублювання систем для забезпечення безперебійної роботи навіть при пошкодженні частини обладнання. Вартість проєкту зросла мінімум на €48 млн.
Польща додатково укріплює пункти пропуску біля українського кордону, будуючи оборонні споруди із контейнерів із піском чи гравієм, облаштовуючи спостережні та охоронні пости. Це пов’язано з російськими ударами поблизу кордону та загрозою поширення дронових атак.
Таким чином, досвід війни в Україні поступово змінює підходи до проєктування об’єктів енергетики та безпеки у Європі. Дешевий безпілотник може виявитися загрозою для об’єктів, вартість яких сягає сотень мільйонів євро.
Україна — один із ключових майданчиків дронової війни
Технологічний розвиток в Україні відбувається не експериментально, а через нагальну потребу виживання у війні. Унікальна система створюється на базі:
- Розробки нових рішень.
- Випробувань.
- Передачі військовим.
- Збору відгуків із фронту.
- Модифікації конструкцій.
- Повторного надсилання у бій.
Загальний цикл іноді триває кілька місяців, що значно швидше за стандартні терміни.
Українська платформа Brave1 створила спеціальний напрямок Test in Ukraine, який присвячений тестуванню технологій у реальних або максимально наближених до бойових умовах із отриманням прямого фідбеку від військових.
Серед напрямів:
- безпілотні літальні апарати (БПЛА);
- наземні роботи;
- системи боротьби з дронами;
- зв’язок;
- навігація;
- штучний інтелект;
- радіоелектронна боротьба (РЕБ);
- ракети;
- інші оборонні технології.
Приклад успішної технології — дрони-перехоплювачі українського виробництва. У червні Brave1 анонсувала систему MaXon Systems, що автоматизує близько 95% процесу перехоплення дронів Shahed від запуску до наведення. Рішення було успішно випробуване у бою на Харківщині, а шлях від прототипу до застосування зайняв приблизно один рік.
У квітні компанії з кластера провели польові випробування нового покоління FPV-дронів на дистанціях до 25 км, зокрема в умовах застосування засобів РЕБ.
За даними РНБО, потужності української оборонної промисловості станом на 2026 рік дозволяють виробляти понад 8 мільйонів FPV-дронів на рік. У цій сфері працюють понад 160 компаній різного масштабу.
Інноваційність полягає не у разовому винаході, а у безперервній технологічній гонці:
- змінюються частоти;
- з’являються нові технології (оптоволокно, автоматичне розпізнавання цілей);
- поширюються перехоплювачі;
- супротивник створює нові засоби РЕБ;
- українські виробники шукають способи обходу;
- противник реагує адаптивно.
В НАТО також визнають, що дрони фундаментально змінили сучасний характер війни. У липні генсек Альянсу Марк Рютте оголосив про проєкт NATO Drone Edge, що передбачає інвестиції понад $40 млрд у протидронові спроможності на п’ять років і п’ятикратне збільшення кількості підготовлених операторів дронів.
Велика частина практичних уроків для цієї нової армії надходить саме з України.
Американські військові навчаються у українських бійців
Найкращим підтвердженням того, що український бойовий досвід буде затребуваним, є події останнього часу. У вересні близько десяти українських військових взяли участь у навчаннях Saber Junction у Німеччині, працюючи спільно з підрозділами армії США.
За повідомленням Associated Press, українці допомагали американцям у використанні безпілотних систем, радіоелектронній боротьбі та тактиці, виробленій під час війни. Раніше американських військових відправляли для навчання в Україну.
Під час навчань американська сторона застосувала близько 1900 дронів. Це свідчить про зміну ролей: раніше Україна вчилася використовувати західну зброю, тепер західні армії залучають українців для навчання бойовим діям у середовищі, насиченому безпілотниками.
Reuters також акцентує увагу на тому, що війна змушує НАТО переглядати уявлення про сучасний бій, звертаючи увагу на роль дешевих безпілотних систем та швидкість технологічних і тактичних змін.
Для систематизації отриманих уроків НАТО та Україна створили Joint Analysis, Training and Education Centre (JATEC), який проводить навчання і передає досвід офіцерам різних країн.
Таким чином, експорт українського військового досвіду вже розпочався. Йдеться не лише про вміння пілотувати дрони, а й про комплексне розуміння системи застосування: пошук цілей, передача координат, робота в умовах РЕБ, захист операторів, швидкий ремонт, організація масового використання дешевих систем, адаптація тактики.
Українські оператори дронів та інженери матимуть великий міжнародний попит
Виникає питання: що станеться з тими, хто накопичив цей унікальний досвід? Ґрунтовною відповіддю є розвиток інструкторської діяльності.
- НАТО має намір значно збільшити чисельність операторів дронів.
- Американська армія залучає українців до навчань.
- Попит на фахівців із бойовим досвідом зростатиме природно.
Однак ринок набагато ширший і охоплює:
- підготовку підрозділів протидії дронам;
- навчання операторів;
- впровадження систем РЕБ;
- побудову захисту військових баз і критичної інфраструктури.
Другий напрям — оборонна промисловість:
- досвід українських інженерів, котрі п’ять років удосконалювали безпілотники, цінний і не піддається легкому копіюванню навіть із великим бюджетом;
- зростає співпраця між Україною та країнами НАТО у спільному виробництві озброєння;
- у березні 2026 року Президент України Володимир Зеленський після переговорів із прем’єром Нідерландів Робом Єттеном оголосив про розширення виробничого партнерства.
Третій напрям — цивільний захист. Зростає потреба у системах виявлення і нейтралізації дронів для:
- аеропортів;
- електростанцій;
- нафтопереробних заводів;
- портів;
- великих промислових підприємств;
- масових заходів.
Для роботи в цих сферах потрібні не лише комплекси, а й фахівці, які розуміють:
- поведінку операторів;
- маршрути польотів;
- способи обходу РЕБ;
- вразливі місця захисту.
Незважаючи на це, не кожен ветеран автоматично стане надзвичайно затребуваним. Найбільша цінність належатиме фахівцям із конкретними компетенціями:
- оператори БПЛА з великим практичним досвідом;
- експерти з РЕБ;
- інженери та розробники автономних систем;
- аналітики розвідки;
- командири безпілотних підрозділів;
- інструктори, здатні трансформувати бойовий досвід у навчальну систему.
Міжнародний попит на такі знання вже формується.
Для порівняння: раніше великі західні оборонні концерни довго доводили системи до серійного виробництва. Українська практика підготувала компанії працювати в режимі швидких тестів, отримання відгуків і оперативних оновлень, іноді за кілька тижнів. Саме цей підхід стає потужним експортним продуктом нарівні з конкретними моделями дронів.
Поширення українського досвіду — виклик для безпеки
Однак знання складніше контролювати, ніж технічні засоби. Ракету можна не продавати, дрон — не постачати, військову технологію — віднести до експортного контролю.
А от людина, яка знає, як:
- обходити РЕБ;
- організовувати FPV-групи;
- модифікувати цивільний дрон до ударного апарату,
забирає цей досвід із собою. Саме тому поширення українського бойового досвіду стає проблемою далеко за межами Європи.
Вашингтон прослідковує ризик, який проявляється вже в Латинській Америці: картелям не потрібно самим повторювати чотири роки еволюції українського фронту — досить найняти людину, яка пройшла цей шлях.
Це стосується не лише картелів. Безпілотники значно доступніші за дорогі високотехнологічні системи минулих років. Для проведення атаки не потрібен літак або складна ракетна програма. Тому в усьому світі одночасно з ростом безпілотної активності бурхливо розвиваються й системи протидії їм.
Україна перебуває по обидва боки цієї гонки. Тут створюють:
- нові способи застосування БПЛА,
- засоби їх перехоплення.
Країна стала учасницею безперервного циклу: одна технологія породжує засіб протидії, той — нову технологію, а вона — нові методи захисту.
І саме здатність ефективно працювати в цьому циклі може стати одним із найцінніших активів України після війни.
Отже, ключове питання полягає не в тому, чи будуть потрібні українські фахівці світу, а в тому, хто отримає доступ до їхніх знань — чи це будуть армії союзників, легальна оборонна промисловість і системи захисту цивільної інфраструктури, чи структури, які спробують використати ті ж технології в зовсім інших, небажаних цілях.
Читай нас у Telegram та Sends
Завантажуй наш додаток:
