Чи вважаєте, що призначення заступників міністрів в Україні контролює лише Кабмін? Нічого подібного. Матеріали розслідування, яке розпочала і закінчила НАБУ, свідчать про те, що справжнім авторитетом у призначенні ключових осіб міг бути просто власник IT-фірми.

Йдеться про засновника компанії “Медирент” Романа Коваля, якого разом із колишніми держслужбовцями — Валерієм Бушковим, Віктором Жорою та Олексієм Зарудним — викрили у схемі саботажу міжнародного проєкту цифрового реєстру соцпослуг. Вони підозрюються в маніпуляціях з тендерами та закупівлею стороннього ПЗ за завищеними цінами.

Нижче — детальний огляд цих оборудок, де приватний бізнес витискав державу на останній циферблат.

Як завищували ціну на замовний софт

Наприкінці серпня 2026 року НАБУ та САП офіційно завершили розслідування справи організованої групи, яка незаконно заробляла на закупівлях софту для Мінсоцполітики.

За даними слідства, учасники зірвали вже розпочатий проєкт інформатизації, завдавши державі збитків у 63 млн грн. Потім, влаштувавши тендер з дискримінаційними умовами, змусили руку на користь компанії, яка поставила ПЗ за сильно завищеною ціною — ще 28,4 млн грн збитків.

У сумі це більше ніж 91 мільйон гривень втрат для держави через корупційну схему.

Кадри — хто і як впливали на ключові призначення

Судові ухвали свідчать, що у 2020-му ІТ-бізнесмен Роман Коваль долучив до схеми колишнього голову Пенсійного фонду Олексія Зарудного. Він курував процес дискредитації міжнародного проєкту “E-SOCIAL”, що фінансувався Світовим банком.

Водночас, за підтримки Коваля та Зарудного, на ключові посади потрапили їхні ставленики: Валерій Бушков — заступник міністра соцполітики з цифровізації, Віктор Жора — заступник голови Держспецзв’язку, а також глава Департаменту технологічної модернізації Мінсоцполітики.

Це дозволило контролювати весь процес впровадження нової системи замість незалежного міжнародного проєкту.

Як розправлялися з конкурентами

Для юридичного знищення міжнародної платформи створили робочу групу, яку очолив бізнес-спільник Коваля — Бушков. Під керівництвом Зарудного група підготувала звіт із висновком про “недоцільність” продовження проєкту.

Після цього Кабмін схвалив стратегію, у якій прописали впровадження нової системи ЄІССС з технологіями “Медирент” — власності Коваля.

Останній штрих — затвердження документів, в підготовці яких брав участь Зарудний, що остаточно закріпило монополію.

Трюки з тендером і “осад” коштів на рахунках посередників

Улітку 2021-го, діючи за наказом Коваля та Бушкова, керівник департаменту Мінсоцполітики оформив документацію на закупівлю ПЗ.

Щоб тендер виглядав законним і водночас вигідним для “своєї” компанії, об’єднали сервери, ліцензії та послуги в один лот. Це відсікло конкурентів, а переможцем стала пов’язана з Ковалем компанія “Інфосейф ІТ.”

Загальна сума контракту — 69,2 млн грн, з яких 52 млн нібито пішли на сам ПЗ.

Втім “Інфосейф ІТ” не постачала софт напряму, а переправляла гроші через низку посередників — “Сучасні Айті Технології” та офіційного дистриб’ютора, які, за підрахунками слідства, забрали понад 30 млн зайвої плати.

“Пастка розробника” – як виникла мільярдна монополія

Історія “Медирент” починається не з Мінсоцу. Її коріння — в Пенсійному фонді, де бізнес із 2011 року тримав фонд у залежності від власного коду ПЗ.

Фірма мала монополію на підтримку системи, не даючи доступу стороннім розробникам. Через це ПФУ роками платив “Медирент” понад мільярд гривень без конкуренції.

Монополія базувалась на родинних зв’язках: директор компанії — син колишнього заступника голови ПФУ. А Олексій Зарудний, колишній голова ПФУ, пізніше допоміг переносити цю схему у Мінсоц.

Барикади від АМКУ та другорядні штрафи

У 2019 році, коли Антимонопольний комітет намагався перевірити “Медирент”, компанія влаштувала справжнє протистояння:

• Відмовили у доступі до офісу та серверів;
• Обґрунтовували це “таємницею авторських прав”;
• Отримали штраф у 500 тисяч гривень за саботаж перевірки;
• Пізніше наклали додатковий штраф у 136 тисяч за несвоєчасне подання інформації.

Ці дії ясно свідчили: у фірми було що приховувати, і державні органи зіштовхнулися з безпрецедентною протидією.

Дзеркальна справа у ВАКС та кібер-схеми

Одночасно з Мінсоцполітикою, Роман Коваль та його спільник Віктор Жора запускали схожу схему в Держспецзв’язку, звідки розікрали понад 62 млн грн.

Ці закупівлі проводили у тіні, оминаючи Prozorro, а дешеве закордонне ПЗ перепродавалося з великою націнкою через мережу пов’язаних компаній.

Правоохоронці вказують на системність методів і тривалу експлуатацію ринку ІТ-закупівель саме цими особами.

Що далі: перспективи судів та безпека технічних рішень

Справа кола Романа Коваля демонструє водночас масштаб і цинізм схеми, що в інших країнах була б неможливою.

Наразі фігурантам загрожує від 7 до 12 років за зловживання владою і розтрату величезних бюджетних коштів.

Цікаво те, що після початку розслідування Коваль перестав бути офіційним власником “Медиренту”. Зараз керує компанією людина з Прилук — Ірина Мороз.

Примітно, що компанія не лише продовжує постачати програмне забезпечення держорганам, а й отримала контракт від Державного бюро розслідувань на суму 1,785 млн грн за створення системи інформаційної безпеки.

Це на тлі кримінальних проваджень створює великі ризики для національної безпеки, адже компанія з підозрами у тяжких злочинах отримала доступ до кіберзахисту правоохоронної системи.

Редакція продовжує стежити за розвитком подій і планує оприлюднити наступні деталі масштабної IT-імперії Коваля, яка тісно пов’язана з багатьма державними структурами.