Ця війна вирізняється своєю унікальністю як через причини, так і через форми ведення, але ще більш непередбачуваними стануть її наслідки. Вони будуть результатом помилок усіх учасників конфлікту, а не лише реалізації політичних концепцій та стратегій, хоча іноді складається враження, що саме таке непорозуміння входить у чиїсь стратегічні плани. Більш детально – в ексклюзивній колонці для 24 Каналу.
### Доля війни – у руках солдатів
Особливість наслідків помилок полягає не стільки у прямому, очевидному результаті, скільки у впертій відмові усвідомлювати причинно-наслідкові зв’язки цієї війни. Саме небажання це робити заважає вчасно впливати на хід подій.
– Незважаючи на участь багатьох світових лідерів, зберігається унікальний маркетинговий процес, що заробляє на війні, отримуючи буквально “падаючі з неба” гроші з України, в той час як щоденно гинуть мирні громадяни.
– Сучасні технологічні трансформації, індустріалізація військової справи, залишаються поза увагою, адже ті, хто виживає, не мають інструментів для впровадження таких інновацій.
Тож, чи не вперше в історії, доля війни в самому серці Європи вийшла з-під контролю стратегів та мислителів і перейшла у руки солдата на фронті. Цей солдат не є заручником політичних амбіцій, а учасником складного півмаркетингового процесу, де оцінюють не лише силу та здатність перемогти, а й намагаються укладати угоди, які були актуальні вчора, уникаючи планування на майбутнє. Саме солдат і є рушійною силою, здатною зупинити війну, і це вже свого часу було.
### Старий світовий порядок зруйновано
Сьогодні недостатньо констатувати, що Україна веде війну на виживання з Росією. Це війна за власну свободу проти тих, хто прагне її відібрати силою, а також проти тих, хто прагне її вигідно продати. За такого сценарію противниками можуть стати не лише Росія та Україна, попри те, що наразі гинуть здебільшого українці.
– Ця війна першою після 1945 року порушила глобальну стабільність. Деякі вважають, що світовий порядок не руйнується, якщо його не бомбардують роботи. Така думка характерна навіть для осіб із високим інтелектом.
– Війна в Україні вже відкрила двері до нових конфліктів на Близькому Сході і потенційно може спричинити інші воєнні загострення.
– Під час боїв змінюються уряди в країнах, які ще вчора активно просували демократію як історичне досягнення.
Географія цих держав підтверджує, що старі правила, які керували демократією у часи «холодної війни», стають неефективними, незалежно від півкулі, де відбуваються процеси. Жоден авіаносець — символ тієї епохи — вже не зможе врятувати ситуацію.
– Руйнація старого світового порядку набирає обертів, впливаючи на всі без винятку економічні та безпекові процеси.
– Небажання аналізувати ці трансформації веде до все очевидніших наслідків: це проявляється як у втраті потужностей традиційних світових систем, так і у високих цінах на пальне, що асоціювалося з країною, символом демократії та енергетичної стабільності.
– Російські ракети та безпілотні літальні апарати, які здебільшого складаються з деталей із-за меж Росії, безперешкодно приземляються на території НАТО, змушуючи світових лідерів шукати винних серед тих, хто воює, і одночасно прагнути знизити ціни на паливо.
Колишні генерали, що служили у 1980-х роках, могли б скептично поставитися як до спроможності України боротися за власне життя, так і до перспектив перемоги.
### Ветеранів позбавляють права впливати на майбутнє
Віра у перемогу в Україні офіційно зазнавала змін:
1. Початково говорили про “справедливий мир”,
2. Потім — “справедливий і тривалий”,
3. Згодом — “гідний мир”.
Однак це не вирішує фундаментальної проблеми війни і миру. Якщо ветеранам, які віддали життя за інших, не завжди до душі мир через відчуття несправедливості та відсутність впливу на мирне життя, війна приймає їх такими, якими вони звикли бути: готовими віддати найдорожче — життя заради інших.
– Проблема полягає у тому, що з часом суспільство забуває про жертву тих, хто загинув у війні. Люди ще можуть вітатися із ветеранами або поступатися їм місцем у транспорті, але згодом вважають, що колишні військові вже не мають права впливати на мирне життя.
– У результаті Україна не має миру вже 12 років, хоча конфлікти розгортаються в самому центрі Європи.
– Ті, хто віддав життя і стали свідками війни, поступово переходять у історію. А ті, чиєю професією є будувати мир, ігнорують поради тих, хто знає справжню ціну миру.
Старі принципи міжнародного права втратили ефективність, що яскраво демонструють свіжі поховання з прапорами; ветерани шукають справедливості і часто знаходять її лише між тим же прапорами країни, яку захищали, але яка стала їм непотрібною. Це трапляється лише тому, що “інерція кулі” не влучила там, де мала б.
### Кінець старого світопорядку
Війна триває, й вона особлива – це перша війна XXI століття, що почалася як боротьба за свободу і переросла у війну за право жити, боротьбу за виживання на цьому етапі.
– Після Другої світової війни були і інші війни, що спричиняли великі втрати, але їх метою була нафта, ресурси, логістика або сфери впливу.
– Війна в Україні унікальна тим, що агресія стосується свободи, за яку країна боролася сотні років — тобто, за спадщину, захищену її дідами.
ООН, як інституція, покликана охороняти свободу, здивувала світу:
– Вона захищає права країни-агресорки, яка щодня вбиває мирних.
– Показала свою неспроможність боротися за свободу і незалежність.
Інститут ООН є продовженням старого світового порядку, який декларував захист свободи, але передбачав легітимний вплив на неї, частково силовий. Україна, всупереч багатьом міжнародним нормам і політичним інтересам, почала силою змінювати правила, оскільки інший вихід відсутній. Бажання мати свободу і обирати майбутнє коштує дорожче за людське життя. Проте “інерція кулі” не щадить населення: дедалі більше прапорів розміщується на українських кладовищах.
– Чи політики не бачили, що після анексії Криму 2014 року вся система міжнародного права, збудована після Другої світової, перестала діяти?
– Международні статути, зокрема ООН, Гельсінські угоди, Віденська конвенція, Будапештський меморандум, перестали бути запобіжниками можливого розв’язання війни і можливої Третьої світової.
### Протистояння авторитаризму та деградованих демократій
Ці події, ймовірно, стали результатом глибоких суспільних, елітних та стратегічних зсувів після завершення «холодної війни» в 1991 році. Історія ще покаже це, але нині очевидно, що після відходу останніх солдатів великої війни політики, ігноруючи цінність людського життя, виконали свою роль.
– Нерозуміння необхідності аналізу нових умов призвело до того, що агресор наважився загарбати нашу свободу.
– Відсутність глобальної волі і сили породила геноцид у центрі Європи, де виживання стало нормою для одних і джерелом скорботи для інших.
– Під час битви України з другою армією світу неспроможність світового порядку зупинити війну спричинила протистояння світового авторитаризму з деградованими демократіями Заходу.
– Спочатку через підтримку України, а згодом через запровадження власних правил у інших регіонах.
Це виражається навіть у цінниках на автозаправках, які найближчим часом взагалі можуть зникнути внаслідок атак Росії безпілотниками й ракетами, зібраними із деталей, виготовлених за межами держави-агресора.
– Весь цей процес лише набирає обертів, не враховуючи думку суспільства про ціну людського життя.
– Якщо світовий порядок не функціонує, то міжнародне право, що є основою навіть переговорів, фактично відсутнє.
– Без такого права будь-які домовленості перетворюються на прелюдію наступної війни, початок якої лише питання часу.
### Врегулювання війни не може мати бізнесову логіку
Ми не торгуємо власною свободою. Жодні дипломатичні чи бізнесові навички не замінять усвідомлення ціни миру. Закінчення однієї війни означає умови для початку наступної. Цей інтервал залежить від тих, кого “інерція кулі” пощадила, адже саме вони нагадуватимуть про дійсну вартість спокою.
Сьогодні бачимо, як люди, які мали б берегти життя та пам’ятати про нього, продовжують працювати у світі глобального хаосу, спровокованого війною в Україні, що стала протистоянням демократії і тоталітаризму.
– Визнання перемоги України означає перемогу демократії, але для цього треба не лише допомагати вижити, а й активно боротися.
– Перш ніж рухатися вперед, необхідно назвати ворога своїм іменем, а не бізнес-партнером.
Арсенал демократії у цій війні майже вичерпано. Вперше одна велика країна втратила інструменти впливу на тих, хто не просто вбиває, а й руйнує світовий порядок.
– Угода з “дияволом” неможлива, бо він розуміє лише силу.
– Ця сила – це ми, які усвідомлюємо справжню ціну.
– Це не лише життя, а й свобода, за яку варто боротися і перемагати.
Унікальність цього конфлікту в тому, що він спричинив прогрес, який підсилює воюючих і водночас ослаблює тих, хто лише співчуває.
– Нині ми, напевно, можемо бути останніми ветеранами з почуттям обов’язку, любові і справедливості.
– Уявити майбутніх ветеранів з холодним розумом і бездушним серцем важко: це будуть машини.
– Якщо це станеться, ми програємо – самі собі і пам’яті тих, хто заради нас уже під прапорами.
Не можна допустити, щоб ми стали останніми. Навіть якщо бути ветераном війни – непросто, гірше буде втратити цивілізацію, обмінявши її, приміром, на рідкоземельні матеріали для роботів-вбивць – раз і назавжди.
