Цього тижня стало відомо, що Франція відмовилася надати дозвіл військовим літакам Ізраїлю на проліт через свій повітряний простір. Літаки перевозили американську зброю, призначену для застосування у конфлікті проти Ірану. Раніше аналогічні обмеження ввели Іспанія та Італія, заборонивши американським військовим літальним апаратам використовувати свої авіабази та повітряний простір для операцій, пов’язаних із війною в Перській затоці. Це спричинило не лише жорстку офіційну реакцію Держдепартаменту США, а й публічні звернення президента Дональда Трампа. Проте наразі немає жодних ознак зміни позиції європейських країн.
Відмова європейських країн підтримувати США у конфлікті проти Ірану має одне пояснення: вони сумніваються у здатності Сполучених Штатів найближчим часом розблокувати Ормузьку протоку військовим шляхом. Відтак, найімовірнішим завершенням військових дій стане виведення американського контингенту без відновлення вільного судноплавства у цьому стратегічно важливому регіоні.
Президент Дональд Трамп у своєму публічному дописі зазначив: «Іран фактично знищений! Найважче вже позаду! Тепер іншим слід добувати власну нафту!». Під фразою «це не наша війна» мається на увазі те, що Сполучені Штати більше не залежать від нафтопродуктів, імпортованих із Близького Сходу.
Ще нещодавно США значною мірою були залежні від імпорту нафти з регіону Перської затоки, що визначало стратегію військової присутності та створення баз у цьому районі. Нині ситуація принципово змінилася — американська економіка фактично звільнилася від цієї залежності. Сьогодні найбільшу потребу у поставках нафти з Перської затоки мають Китай, Індія, а також, починаючи з 2022 року, країни Європейського Союзу. За логікою американського президента, саме ці держави мають брати на себе ініціативу з розв’язання проблеми розблокування морських шляхів.
Водночас наразі важко передбачити, чи справді США виведуть свої війська без відновлення вільного судноплавства через Ормузьку протоку. Така ймовірність існує, хоча для світової спільноти це, швидше за все, буде сприйнято як поразку США у війні з Іраном. Сам глава Білого дому на початку року наголошував: «Ми перемагаємо настільки переконливо, що не до кінця розуміємо, що з цим робити». З його точки зору, конфлікт з Іраном не може мати іншого завершення, окрім переможного для США. Проте політична реальність іноді істотно відрізняється від теоретичних передбачень.
Ситуація, що склалася, свідчить про одне: незалежно від того, залишатимуться американські війська у регіоні, чи залишать його, поки південна частина Ірану перебуватиме під контролем іранських збройних сил, саме ця країна продовжить блокувати Ормузьку протоку та контролювати проходження танкерів через неї. Отже, розв’язання проблеми безперешкодних поставок нафти триватиме винятково через дипломатичні переговори з Тегераном.
Європейські країни усвідомлюють цю ситуацію і, саме тому, не прагнуть навіть найменшою мірою долучатися до воєнних дій проти Ірану. У першу чергу це пов’язано з небажанням зашкодити майбутнім переговорним процесам щодо безпечного проходу власних нафтотанкерів через Ормузьку протоку. Саме через це Франція відмовляє Ізраїлю у використанні свого повітряного простору для транспортування американської зброї.
Таким чином, країни Європейського Союзу не братимуть участі ані в операціях із розблокування Ормузької протоки, ані у можливих морських конвоях для забезпечення безпеки проходу танкерів. Протока залишається заблокованою у контексті війни, розпочатої США без консультацій із європейськими союзниками в НАТО, отже представники ЄС вважають, що це не їхній обов’язок — вирішувати це питання військовим чином. Загалом, країни Європи судять, що більше шансів на успіх у врегулюванні конфлікту, аніж у приєднанні до непередбачуваної війни, пов’язаної з Іраном.
Станом на сьогодні очевидно, що конфлікт з Іраном стане ще одним чинником послаблення трансатлантичної єдності між США та країнами Європи. Він підсилить розбіжності, які вже виникли після конфлікту навколо Гренландії, торгової війни, скорочення підтримки України та ослаблення довіри до НАТО.
Під час Мюнхенської безпекової конференції канцлер Німеччини Фрідріх Мерц заявив, що Захід у тому вигляді, який був звичним для світової спільноти, більше не існує. Сучасні події є переконливим підтвердженням цієї тези.
Матеріали у рубриці «Погляди» відображають виключно точки зору авторів, які можуть містити як об’єктивні, так і суб’єктивні оцінки. Редакція не обов’язково поділяє позиції, викладені в текстах, і не несе відповідальності за достовірність чи інтерпретацію поданої інформації, виступаючи лише платформою для розміщення матеріалу.
