Упродовж першого року другого президентського терміну Дональд Трамп розпочав торговельну війну з усім світом. Другий рік він розпочав із оголошення війни Ірану. Питання полягає, які підсумки внесла перша війна і що вони свідчать про можливі варіанти завершення другої?
Війну проти Ірану Трамп обґрунтував для американців турботою про їхню безпеку, а тарифну війну — турботою про добробут країни. Застосування мит мало зупинити економічну експансію Китаю, відродити американську промисловість, наповнити держскарбницю та зменшити державний борг.
Американські експерти з лібертаріанського Cato Institute підсумовують: «Рік тому Трамп проголосив "економічну незалежність" Америки та обіцяв "золотий вік" із зниженням цін і відродженням промисловості. Рік потому можна стверджувати, що все пішло не за планом». За їхніми спостереженнями, збільшилися податки, ціни, рівень невизначеності та бюрократії. Водночас відсутнє зростання виробництва чи іноземних інвестицій, а також жодного скорочення дефіциту торговельного балансу.
Більше того, через рік підтвердилося, що більшість мит Трампа є незаконними, як постановив Верховний Суд США. Після цього рішення, в якому більшість суддів призначені Трампом, американські підприємці отримали право вимагати повернення майже 300 мільярдів доларів мит. Якщо їм вдасться подолати опір адміністрації, американський бюджет може втратити близько 5% усіх доходів за минулий рік.
Аналітики із Tax Foundation зазначають: «Реальність свідчить, що мита не пішли на користь економіці США, незважаючи на обіцянки Білого дому». Вони додають, що ні інвестиції, ні зайнятість у виробничому секторі не зросли, бюджетні надходження виявилися нижчими за прогнози, мета зменшення державного боргу не була досягнена, а ціни не знизилися, навпаки, зросли, і економічна активність скоротилася.
Підсумки торговельної війни демонструють непередбачуваність тарифної політики Трампа. За період в один рік тарифи редагували понад 50 разів, тобто практично раз на тиждень, що свідчить про відсутність продуманого курсу. Виник навіть термін TACO (Trump Always Chickens Out) — «Трамп завжди відступає». Однак, на думку експерта з санкцій Едді Фішмана, у справжній війні така тактика неприпустима, оскільки має значення голос інших учасників конфлікту, таких як Ізраїль або Іран.
Фішман, який працював у Держдепі США над санкціями проти Росії та Ірану і видав книгу про використання вразливостей світової торгівлі як інструменту тиску та опору, пояснює: Китай та Іран вже використали ці інструменти успішно, відповідаючи відповідно на економічну та воєнну агресію з боку США.
У ході торговельної війни мита обернулися значними втратами для американських споживачів та бізнесу. Приблизно половина американського імпорту — компоненти і сировина (чіпи, алюміній, пластик), необхідні для виробництва готової продукції, які неможливо було замінити через кліматичні особливості. Наприклад, салат і кава в США не ростуть так швидко, як у Мексиці чи Гватемалі.
Німецький Kiel Institute підсумовує: «Підсумок тарифної політики США у 2025 році — це гол у власні ворота. Американці сплатили 96% мит, іноземці — лише 4%». Мита на імпорт із Китаю та інших країн стали найбільшим у сучасній історії підвищенням податків для американців, що підірвало інвестиції та споживчий сектор — ключові рушії зростання американської економіки.
Для захисту громадян від дефіциту, збитків та інфляції Трамп неодноразово скасовував тарифи, начебто впроваджені для захисту американських виробників від іноземної конкуренції. Він надавав винятки для:
- айфонів, зібраних в Індії;
- китайських чипів, які використовуються в американських автомобілях;
- бразильських апельсинів;
- канадської нафти.
Втім, найбільшого провалу Трамп зазнав на ключовому китайському напрямку, коли Пекін обмежив експорт рідкісноземельних металів, необхідних для роботи американських машин і військової техніки. У відповідь Трамп негайно оголосив перемир’я, яке триває й досі.
Опісля року таких коливань торговельні партнери США дійшли широкого висновку: спроби піклуватися про бажання Трампа лише провокують його нові претензії та часті зміни угод. Вони помітили, що Трамп поважає лише силу і охоче капітулює перед наполегливими суперниками.
Це призвело до світового консенсусу, що:
- погрози Трампа не мають вагомості;
- піддаватися тиску з його боку — ризиковане і невигідне;
- ведення переговорів із ним — марна трата часу.
За рік торговельної війни США втратили союзників, а війна з Іраном вже на практиці це підтверджує. Американський економіст Пол Кругман підкреслює: «Хто ж захоче ризикувати для підтримки Америки, якій не довіряють і яку вважають невдячною, що не карає ворогів?»
Кругман також нагадує, що в той час, коли Трамп вимагає від європейських партнерів по НАТО підтримати агресивні дії США проти Ірану, адміністрація готує проти них нову торговельну війну. За його словами, усе це є частиною одного ланцюга, де головним симптомом є проізвол і незаконне застосування мит.
Позицію Кругмана підтримує видатний британський експерт із Європи Мідж Рахман із Eurasia Group, який регулярно зустрічається з європейськими політиками та чиновниками. За його спостереженнями, європейські лідери поступово втратили інтерес до погроз Трампа через їх численність:
- тарифи,
- НАТО,
- Україна,
- питання Гренландії тощо.
Через це ефект від них значно знизився.
Ось хронологія ключових подій торговельної війни:
- 2 квітня 2025 року — «День визволення» у розарії Білого дому, коли Трамп оголосив «взаємні тарифи», які насправді відзначалися значною довільністю й не були рівноправними.
- 3 квітня 2025 року — фінансові ринки відповіли масштабним розпродажем: знизилися не лише акції, але й долар з облігаціями — рідкісний випадок.
- 9 квітня 2025 року — перед набуттям чинності тарифів Трамп призупинив їх на 90 днів, але одночасно підвищив тарифи на товари з Китаю.
- 14 травня 2025 року — Китай знайшов слабке місце США і вдарив по ньому. Трамп оголосив перемир’я у торговельній війні.
- 31 липня 2025 року — за кілька годин до завершення ультиматуму торговельним партнерам Трамп спустився на зниження тарифів.
- 20 лютого 2026 року — Верховний суд США визнав більшість мит Трампа незаконними. Трамп запровадив нові, нижчі мита, які законодавство обмежить у терміні дія до 150 днів.
Підсумки року торговельної війни виглядають доволі сумнівними. Застосування мит на підставі загрози національній безпеці наразі визнається поза законом. Нові тарифи повинні бути аргументованими, вони не можуть запроваджуватися одномоментним рішенням та повідомленням у соцмережах.
Трамп розпочинав торговельний конфлікт із позицій абсолютної сили, але згодом продемонстрував обмеженість економічного потенціалу Америки. Подібний шлях поступово проходить і війна з Іраном, що може закінчитися помітною демонстрацією меж військової та дипломатичної потужності США.
Девід Геніг із ECIPE, який представляв Британію на торговельних переговорах із США під час першого терміну Трампа, зазначає: «Адміністрація Трампа так і не змогла ані змінити світовий порядок, ані повернути промислове виробництво до США». До того ж, на його думку, нинішній стан справ — це символічне завершення епохи американської гегемонії: «США, як військова держава, програють війну з Іраном і готові поступитися Росії частиною України».
