Дональд Трамп має відверте неприйняття до електромобілів і особливо негативне ставлення до вітрових електростанцій. Він прагне заборонити розвиток зеленої енергетики в Сполучених Штатах і активно виступає на підтримку американської нафтової промисловості. Проте, парадоксально, саме зусилля Трампа можуть призвести до того, що у світі зелена енергетика остаточно переможе над традиційним нафтовим і газовим сектором.
Це пов’язано з тим, що енергетичний конфлікт між США та Іраном спровокував нову кризу, потенційно значно масштабнішу за попередні. Найкраще ця криза подолана у країнах, які вже зробили висновки з енергетичних потрясінь, спричинених російською агресією проти України, і які значно інвестували в електромобілі та сонячну енергетику.
Лідерами “зеленої революції” наразі є:
- Китай. Ця держава, будучи світовою фабрикою, залежною від імпорту енергоресурсів, прагне досягти енергетичної автономії з метою підвищення своєї економічної могутності і конкуренції зі США, які залишаються найбільшими виробниками нафти та газу у світі.
- Європейський Союз. ЄС змушений переорієнтуватися через втрату головного енергопостачальника – Росії, яка застосувала нафтогазовий ресурс як інструмент політичного й економічного тиску, щоб вплинути на європейські держави у контексті війни за Україну.
Після конфлікту між США та Іраном ціни на газ у Європі зросли з 30 до 50 євро за мегават-годину, тоді як після вторгнення Росії в Україну вони сягали 300 євро. Водночас Китай не лише не платить надмірно за газ і нафту, а й здійснює перепродаж тричі більшої кількості російського зрідженого газу до Японії, завдяки власним значним запасам і розвиненій інфраструктурі, незважаючи на глобальні економічні виклики.
Головним фактором у цій енергетичній трансформації стали відновлювані джерела енергії, зокрема сонячні панелі, вітрові турбіни та гідроелектростанції, а також революція у сфері автотранспорту.
Економія нафти завдяки електромобілям
Китай майже повністю перейшов на електромобілі і нині є їхнім найбільшим експортером у світі.
- В 2022 році продажі електричних автомобілів у Китаї збільшилися вчетверо порівняно з 2021 роком, перевищивши світові обсяги продажів.
Електрифікація транспорту є важливим чинником, що впливає на нафтову кризу. За підрахунками аналітиків BloombergNEF, завдяки електромобілям минулого року вдалося зекономити близько 2,7 мільйона барелів нафти на добу. Очікується, що протягом наступних чотирьох років ця цифра подвоїться.
Для порівняння:
- Через блокаду Ормузької протоки Іраном світ недоотримав 10-12 мільйонів барелів нафти на добу із загальних 105 мільйонів барелів до початку війни.
- Якби конфлікт із Іраном збігся з агресією Росії проти України, дефіцит був би значно більшим, що спричинило б ще більший стрибок цін.
Додатково, західні країни, щоб збалансувати нафтовий шок, змушені були розпочати безпрецедентний продаж нафти зі стратегічних резервів у об’ємі близько 3 мільйонів барелів на добу протягом 4–5 місяців. Якби не зростання використання електромобілів, ці запаси довелося б розпродавати удвічі більше, що було б технічно неможливо через обмеження в експортній інфраструктурі. Невідворотно в такому випадку ціни на нафту було б ще вищими.
Відмова від газу
Китай активно переходить на електромобілі та покриває пустелю Гобі сонячними панелями з метою забезпечення енергетичної безпеки, зменшуючи залежність від імпорту нафти з Близького Сходу, Росії, Австралії та США. Подібні дії здійснює й Європа, прагнучи позбавитися залежності від російських нафтогазових поставок.
Із часом геополітичні мотиви поступилися місцем економічним.
- Відновлювані джерела енергії стали дешевшими і більш доступними.
- Навіть без державних дотацій вітрові електростанції, акумуляторні батареї та електромобілі виявилися економічно вигіднішими.
З початку енергетичної кризи 2021–2022 років, спровокованої Росією, вартість сонячних батарей та вітрових турбін знизилася більш ніж на 20%, при цьому їх ефективність підвищилася. Їх будівництво і введення в експлуатацію стали легшими, швидшими та вигіднішими у порівнянні з вугільними, газовими, гідро- та особливо ядерними електростанціями.
Первісно вітрові турбіни і сонячні панелі вважалися символом боротьби зі зміною клімату, тому багато держав не поспішали активно переходити на відновлювані джерела. Планувалося, що природний газ, який менш шкідливий, ніж вугілля, буде використовуватися як перехідне джерело енергії.
Однак новий конфлікт на Близькому Сході поставив цю стратегію під сумнів. Іран заблокував Ормузьку протоку, через яку Катар постачав близько 20% світового ринку природного газу. Колишні споживачі катарського газу були змушені знову використовувати вугілля, оскільки його запаси є локально доступними і не потребують імпорту.
Водночас загальна стратегія переходу до поновлюваних джерел залишилася незмінною, змінилися лише тактичні підходи.
Анн-Софі Корбо з Колумбійського університету зазначає:
"Під час попередньої кризи насамперед постраждала Європа, тепер же вплив відчутний повсюдно. Можливо, багато країн пропустять газовий період і відразу перейдуть до відновлюваних джерел, залишивши вугілля в енергетичному балансі."
Хто покриватиме витрати: колективно чи індивідуально?
Європейський аналітичний центр Bruegel вказує, що країни, які успішно замінили газову генерацію на відновлювані джерела, сьогодні є менш вразливими до стрибків цін на нафту та газ.
Водночас, як тільки "зелені" технології стали комерційно привабливими, держави стали знижувати дотації, а темпи переходу на відновлювану енергетику сповільнилися.
- Продажі теплових насосів по Європі зростали у 2022–2023 роках, коли ціни на газ перевищували вартість електроенергії.
- У 2024–2025 роках темп зростання знизився, а Єврокомісія припинила плани активного впровадження теплових насосів.
Однак новий конфлікт на Близькому Сході знову поставив питання держпідтримки у центр уваги.
Джейсон Бордофф, колишній високопосадовець Білого дому та дослідник Колумбійського університету, зазначає:
"Сучасна енергетична кризa потенційно може перевершити нафтовий шок 1970-х років, що став поштовхом для переходу до альтернативної енергетики. Однак для цього необхідні системні реформи."
Деякі країни вже почали оголошувати і впроваджувати аналогічні реформи, щоб не відставати у "зеленій революції".
Прикладом є Велика Британія, де досі існувала заборона на портативні сонячні панелі, які вільно продають у Німеччині, Непалі та інших країнах. Такі панелі можна розміщувати на балконі або даху, підключати до домашньої розетки та виробляти електроенергію, що знижує навантаження на електромережу.
Лише після блокування Ормузької протоки та зростання цін на нафту і газ британська влада активізувала свої зусилля:
- Було оголошено скасування заборони.
- Відбулося домовлення з мережами супермаркетів про продаж переносних сонячних панелей.
Ці дії є сигналом того, що світова енергетична криза знову підштовхує країни до активнішого переходу на відновлювані джерела енергії.
