Війна, розпочата адміністрацією Трампа проти Ірану, спричинила низку наслідків, що мають значний вплив як на внутрішню, так і на глобальну політику, економіку та безпеку. Аналізуючи цей конфлікт, варто виділити ключові наслідки:
1. Конфлікт згуртував іранське суспільство навколо чинного режиму, водночас позбавивши опозицію підтримки. Демонстрації опозиціонерів на початку 2026 року, що на перший погляд ставили режим під загрозу, не отримали достатньої підтримки з боку США. З огляду на це, можливо, життя багатьох протестувальників було втрачено марно.
2. Початкова мета війни — зміна влади в Ірані — не була досягнута. Натомість у країні до влади прийшло більш радикальне й безкомпромісне керівництво, яке спрямоване на помсту Сполученим Штатам та їхнім союзникам.
3. Не відбулося повного ліквідування іранської ядерної програми. Навпаки, ймовірність того, що режим створить ядерну зброю, зросла. Підтримка програми на етапі, близькому до виробництва ядерної зброї, але ще без її фактичного виготовлення, не слугувала стримуючим фактором. Натомість вона стала поштовхом до подальших атак на режим. Ця ситуація може слугувати сигналом іншим країнам: лише наявність ядерної зброї захистить їх від агресії, що тягне за собою ризик поширення ядерної зброї. Іронічно, що основною метою США було протидіяти розповсюдженню ядерної зброї, але на практиці результат може виявитися протилежним.
4. Для режиму війна набула характеру екзистенційної боротьби, що суттєво знизило поріг ескалації конфлікту. Зокрема, це виявилося у вигляді ударів по державах Перської затоки та блокуванні Ормузької протоки. Внаслідок цього у Ірану з’явився новий інструмент стримування — здатність паралізувати роботу країн Перської затоки, Ормузької протоки та впливати на світову економіку за допомогою недорогих дронів і ракет низької технологічної складності.
5. Контроль над Ормузькою протокою, яка раніше була вільнодоступною, дозволяє Ірану стягувати плату за транзит, що становить додаткові доходи для режиму.
6. Існує ймовірність, що адміністрація Трампа укладе з Іраном угоду, яка послабить санкції, зменшить заморожування активів і забезпечить приплив інвестицій для підтримки режиму.
7. Конфлікт призвів до зростання цін на нафту та інші енергетичні ресурси, що уповільнило глобальний економічний розвиток і сприяло підвищенню інфляції. Вища інфляція ускладнює зниження облікових ставок, утримуючи їх на підвищеному рівні довше, що додатково стримує світове економічне зростання. В результаті світовий ВВП буде нижчим, а добробут населення планети — меншим.
8. Вичерпання стратегічних запасів нафти підвищує ризик виникнення глобального системного економічного шоку у майбутньому.
9. Зростання світових цін на нафту і енергоносії збагатило держави «оси зла», зокрема Росію та Іран, підтримавши російський бюджет у період, коли санкції почали відчутно впливати. Наприклад, на початку 2026 року знижка на нафту марки Urals сягала третини, а бюджетний дефіцит на кінець лютого досяг річного цільового показника з ціною близько 40 доларів за барель. Покращення фінансового стану і платіжного балансу Росії дозволило їй продовжити війну в Україні, що призвело до збільшення кількості жертв.
10. Конфлікт виснажив обмежені запаси критично важливих американських ракетних систем, таких як Patriot і THAAD, залишаючи Україну без належного засобу протиракетної оборони і стимулюючи Росію до застосування балістичних ракет та продовження війни. Дефіцит зенітних ракет робить уразливими країни Перської затоки та Сполучені Штати, а також Тайвань від потенційних атак з боку Китаю.
11. Війна виявила обмеження військової міць США, а також показала нерозвиненість їх здатності адаптуватися і вивчати уроки з війни в Україні, зокрема в застосуванні дронів і сучасних військових технологій. Це підбадьорює противників США, серед яких Китай, що вже вкладає значні ресурси в безпілотні технології.
12. Конфлікт в Ірані засвідчив ненадійність США як партнера. Це спонукало ключових союзників шукати диверсифікацію у військово-оборонних зв’язках та зменшення залежності від США. Прикладом цього є підписання Мекканської угоди між Саудівською Аравією, Туреччиною та Пакистаном на цьому тижні. Подібні дії держав, які прагнуть знизити ризики, зменшують глобальний вплив США. Ймовірно, що у майбутньому подібні кроки зроблять і європейські союзники, що може послабити мережу глобальних альянсів США та скоротити довгостроковий попит на американську зброю і техніку, адже країни розвиватимуть власний оборонно-промисловий потенціал, здатний конкурувати з американською продукцією.
13. У контексті нового геополітичного балансу внаслідок війни в Ірані посилюється відтік капіталу від долара США та безризикових активів країни. Зокрема, занепокоєння щодо цього підкреслило рішення Міністерства фінансів США підтримати японську ієну через побоювання масового продажу японцями американських активів.
14. Конфлікт ускладнив перспективи тривалого миру в Газі, на Західному березі та в Лівані через зростаючу недовіру до політики США та Ізраїлю в регіоні. Водночас знизилася ймовірність подальшої реалізації «Угод Авраама».
15. Війна ще більш погіршила рівень підтримки Ізраїлю серед американської громадськості, що може поставити під сумнів попередню необмежену військову і фінансову підтримку цього регіонального партнера з боку США.
Автор: Тімоті Еш, старший стратег з суверенних ринків, що розвиваються, компанії BlueBay Asset Management (Лондон).
Погляди, викладені в цій статті, належать автору і не обов’язково відображають позицію Kyiv Post.
