Донецький медуніверситет: нові виклики та великі плани на майбутнє
Чутки про переїзд або згортання діяльності Донецького національного медичного університету в Кропивницькому розбурхали студентів і містян. Чому університет відкриває новий навчальний осередок у Кривому Розі, як переживає наслідки війни та чи буде збережена його присутність у Кропивницькому, — про це в ексклюзивному інтерв’ю з в.о. ректора Майєю Єрмолаєвою.
Історія університету після 2014 року: релокації і нові горизонти
Заклад пережив два етапи релокації через військові дії. У 2014 році ДНМУ переїхав з окупованого Донецька до Лимана, де базувався медичний коледж — структурний підрозділ університету. Початково сюди переїхали близько 50 викладачів та 500 студентів. Надалі кількість викладачів і студентської молоді росла, відбувалися нові прийоми студентів, і університет розвивався, розширюючи навчальні майданчики в Краматорську, Слов’янську та Дружківці.
Однак Лиман залишався недостатньо оснащеним для повноцінної роботи медичного вузу: бракувало приміщень та клінічної бази. Тому в 2015-му відкрили факультет у Маріуполі, а в 2016-му — у Кропивницькому. В останньому варіанті університет зміг не лише підготувати українських студентів, а й розпочати навчання іноземців, адже у прифронтовій Донеччині діяли численні обмеження.
До 2020 року кількість студентів сягнула майже трьох тисяч, попри численні виклики, пов’язані з кадровим забезпеченням та ресурсами. Навчальний процес розгортали одразу у кількох містах, що стало важливим кроком для збереження становища університету.
Як війна вплинула на роботу університету
Повномасштабне вторгнення в 2022 році завдало серйозних втрат. В Маріуполі повністю зруйнували матеріально-технічну базу: вивезти обладнання було неможливо, але, на щастя, більшість студентів і викладачів вижили й евакуювалися. Краматорськ залишився під контролем України, там вдалось перевезти більшість обладнання до Кропивницького — приблизно 80% вартості бази.
Люди розсіялися по різних регіонах України, і навчання перейшло у дистанційний формат. Рік або півтора викладачі працювали з дому — у містах, де перебували. Зараз основна адміністрація та аудиторії займають декілька орендованих приміщень у Кропивницькому, зокрема колишнє приміщення автошколи й корпус на вулиці Любомира Гузара, однак умови там далекі від ідеальних.
Технічні складнощі полягають у тому, що через оренду університет не має повноважень на капітальний ремонт і розвиток цих приміщень. Частина інфраструктури навіть віддана під комерційні цілі, що виглядає, м’яко кажучи, несподівано для університету з національним статусом.
Пошук нових приміщень для університету
- Після ліквідації МСЕК університету запропонували колишні офіси цієї установи — але через невідомі причини передача зірвалася.
- Корпус Льотної академії також розглядали як можливе приміщення, але документальні нюанси і орендна ситуація завадили закінчити процедуру успішно.
- У Кропивницькому є гуртожиток на вулиці Матвієнка, який університет орендує з 2016 року, але з 2022 року туди поселили внутрішньо переміщених осіб, через що понад третина місць вже зайнята, і питання розв’язати складно.
Це створює гостру проблему із житлом для викладачів і студентів — у результаті багато працівників змушені жити в орендованих квартирах або працювати за графіком «вахта»: приїжджають на тиждень у Кропивницький, після чого повертаються до родин до інших міст. Це накладає додаткове навантаження як фінансове, так і організаційне та погіршує кадрове забезпечення.
Кадрові виклики та важливість житла
Очне навчання остаточно повернули після тривалого дистанційного періоду, та повернути викладачів із різних куточків України дуже складно. Міські ціни на житло високі, а гуртожитків і квартир недостатньо. Через це університет ризикує втратити значну частину талановитого й досвідченого кадру. Працівники, котрі не мають стабільного житла в місті, часто змушені змінювати роботу або переходити на неповний графік.
Як приклад, і в.о. ректора, яка сама одна виховує дитину, мусить шукати орендоване житло вже понад десять років із початку війни.
Успішна співпраця з міською владою та медичними закладами
Відзначити слід плідну взаємодію з департаментом охорони здоров’я Кропивницького. Директор Олег Рибальченко розуміє критичну проблему дефіциту лікарів і допомагає адаптувати навчальний процес під потреби регіону.
Університет:
- уклав 18 договорів із комунальними та приватними медичними установами,
- забезпечує студентам доступ до практичного досвіду,
- двосторонньо інтегрує викладачів і лікарів у клінічну роботу.
Водночас найбільший виклик — це відсутність власної університетської клініки, і в перспективі законодавство змусить медвузи мати такі бази для якісної підготовки студентів.
Проблеми з набором студентів та нова стратегія
Сьогодні майже всі університети країни зіштовхнулися з падінням кількості абітурієнтів. Особливо важко у демографічно несприятливих регіонах, до яких належить Кіровоградщина. За кількістю випускників і кількістю заяв на вступ область посідає одне з останніх місць у країні.
Тому ДНМУ шукає нові шляхи розвитку і найближчим часом запустить новий осередок у Кривому Розі. Це — велике промислове місто з населенням у кілька разів більшим за Кіровоградську область. Міська влада налаштована підтримувати розвиток університету і готова допомагати житлом, приміщеннями та інфраструктурою.
Плани університету у Кривому Розі
Незабаром університет отримає доступ до будівлі колишнього корпусу Криворізького національного університету. Це дасть можливість інвестувати у ремонт, закупівлю обладнання та покращення матеріальної бази. Міністерство охорони здоров’я та міська влада вже залучають ресурси для реалізації цих планів.
Основна база юридично переїде до Кривого Рогу, однак університет не збирається залишати Кропивницький, оскільки там сформовані викладацькі колективи, студентське середовище і розвинуті клінічні бази. Підстави для збереження двох напрямків такі:
- викладачі: багато хто є місцевими і не бажає покидати місто;
- студенти: в основній масі не вихідці з Донеччини, а мешканці Кіровоградської області, які хочуть навчатися саме в рідному регіоні;
- інфраструктура: створені ефективні системи співпраці з лікарнями і клініками.
У 2026 році набір студентів в Кривому Розі стартує з першого курсу та інтернатури, а старші курси залишаться в Кропивницькому до завершення обладнання нової бази. Студенти з різних областей уже обирають, звідки їм зручніше навчатися.
Безпека та перспективи
Безпекова ситуація у Кривому Розі, звісно, важливий фактор. Проте місто з мільйонним населенням уже навчилося жити в умовах війни: функціонують школи з укриттями, є розвинена інфраструктура. Перспективний університетський корпус має власні бомбосховища, а клінічні бази — діючі лікарні з надійними укриттями.
Зберегти університет у сучасних реаліях — стратегічна задача. Варіант розвиватися в одному місті без пошуку нових можливостей може привести до поступового занепаду, тому пошук нових майданчиків та партнерств — питання виживання медвузу.
Іноземні студенти — виклик війни
До війни в університеті навчалося близько тисячі іноземних студентів, сьогодні ж їх усього 11, нових наборів взагалі немає вже три роки. Війна відлякує потенційних іноземних абітурієнтів, і повне відновлення цього напрямку можливе лише після перемоги. Наразі ж головне завдання — утримати молодь в Україні, надавши якісну медичну освіту і створивши умови для роботи та розвитку.
Звернення до майбутніх абітурієнтів
Університет чекає тих, хто мріє присвятити себе медицині. Лікар — це не просто професія, а відповідальна місія, що вимагає мотивації та відданості. І у Кропивницькому, і у Кривому Розі студенти отримають сучасну освіту, практичні навички та шанс стати професіоналами, які справді змінюватимуть життя.
Фото: CBN
