Що сталося з Анною Чехою: як війна вплинула на її життя і пенсійні виплати
Трагедія і боротьба: історія 21-річної Анни з Кіровоградщини
Анна Чеха, мешканка Бобринця, вже понад чотири роки відчайдушно бореться за право отримувати пенсію по інвалідності, яку отримала внаслідок війни. У день повномасштабного вторгнення в 2022 році вона опинилася на Харківщині, де російські загарбники обстріляли автомобіль, у якому їхала дівчина. Травми виявилися дуже серйозними – тепер Анна має інвалідність і потребує належної допомоги, однак офіційні органи поки відмовляють їй у пенсійних виплатах через відсутність страхового стажу.
Цю драматичну історію розповіла Суспільному бабуся дівчини – Тетяна Куліш, яка нині опікується онукою в Бобринці.
З Харківщини до Кіровоградщини: як змінилося життя Анни
Анна проживає з бабусею в Бобринці з квітня 2024 року, переїхавши з Манцівки – села на Харківщині, що теж стало зоною бойових дій. Її батьки залишилися там. Манцівка була окупована з першого дня війни, а тоді 17-річна дівчина навчалася в коледжі в сусідньому Чугуєві. У той фатальний 24 лютого дітям довелося ховатися в бомбосховищі, а викладачі кликали батьків забрати своїх дітей, якщо це можливо.
“Ми ж були недалеко – вирішили забрати Анну додому. Дядько погодився приїхати за нею. Очікували близько десятої ранку, але вже тоді почалася окупація і колони військових рухалися дорогою. Вони виїхали з двору і потрапили під обстріл – стріляли просто в упор. Анна сказала: ‘Я бачила його очі – хто стріляв!'”
Після поранень дівчина втратила свідомість і прийшла до тями вже у лікарні, але до цього її змушені були залишити у гуртожитку без надання допомоги.
“Було страшно, я втратила свідомість через біль. Не знаю, скільки була у комі. Могла лише кліпати очима.”
Родина не могла відразу дістатися до Анни, адже батька не пропускали через блокпости. Він ризикував здоров’ям, аби дістатися до дочки і організувати її доставку до лікарні, де дівчині діагностували важкі вогнепальні поранення голови і правого плеча. Лікування тривало сім місяців, і навіть після звільнення села Манцівка у вересні 2022 року життя залишалося важким.
“Вага онуки була 35 кілограмів, вона була дуже виснажена. Її не відразу впізнавали сусіди. А потім я її вивезла у візку – перший раз на подвір’я.”
Підйом з крісла колісного відбувся лише через пів року, однак ходити дівчина поки боїться через ризик падіння.
Тетяна Куліш і Анна Чеха. Суспільне Кропивницький
Фінансові виклики: як держава не покриває реальні потреби
Зараз у Бобринці бабуся з онукою винаймають невеличку квартиру. Грошей, які вони отримують, явно не вистачає – доводиться брати кредити на дороге лікування і ліки, що призводить до постійного боргового тягаря.
“Виплати Анни, як інваліда з дитинства, йдуть на оплату квартири. Це близько 2500 гривень. Додатково є допомога, як інваліду ВПО, приблизно 3000 гривень, які теж йдуть на житло. Моя пенсія – три тисячі – на комунальні послуги. Залишок ледве вистачає на їжу, а кредит за лікування – ще 2000 гривень щомісяця.”
У січні 2026 року родина офіційно зверталася за призначенням пенсії по інвалідності внаслідок війни, але отримала відмову.
“Їм відповіли, що закон не передбачає такої виплати без страхового стажу, і порадили користуватися тими, що є – адже є хоч якась допомога інваліда дитинства.”
Чому Анна не може отримати пенсію по інвалідності, хоч і постраждала через війну
Відповідно до чинного законодавства, люди з інвалідністю, яка сталася внаслідок бойових дій, можуть претендувати на пенсію:
- за військовим законом – якщо вони є військовослужбовцями або ветеранами;
- за цивільним законом – за умови наявності страхового стажу.
Анна не є військовою, тому вона не має права на пенсію за військовим законом. А як цивільна особа право на пенсію залежить від наявності страхового стажу, якого дівчина не має.
“Для осіб молодше 23 років при другій групі інвалідності потрібно мати хоча б рік страхового стажу. Винятками є військовослужбовці строкової служби та учасники Революції Гідності – їм призначають пенсію незалежно від стажу.”
В області пенсію по інвалідності внаслідок війни отримують лише дев’ятеро осіб. Розмір виплат залежить від групи інвалідності:
- І група – 18 885 грн;
- ІІ група – 15 494 грн;
- ІІІ група – 10 625 грн.
Анна ж поки може отримувати лише одноразову допомогу на оздоровлення та соціальну допомогу на рівні прожиткового мінімуму – це близько 2595 грн.
Як можна вирішити проблему права на пенсію в таких випадках
Офіційно існує можливість купити страховий стаж, щоб стати правонаступником на пенсію по інвалідності згодом. Для цього потрібно:
- укласти договір добровільної участі у системі загальнообов’язкового пенсійного страхування;
- щомісяця сплачувати внесок у розмірі 22% від мінімальної зарплати (приблизно 1902 грн);
- отримати право на пенсію через рік регулярних сплат.
Чи будуть зміни в законодавстві для людей, які постраждали через війну у дитячому віці
Громадська організація “10 квітня” вже два роки допомагає цій сім’ї та багатьом переселенцям. Юридичний департамент під керівництвом Анастасії Шепеленко готує ініціативи щодо змін до закону про пенсійне страхування, які дозволили б таким, як Анна, отримувати пенсію без необхідності купувати страховий стаж.
“Тяжко чути, що дитина, яка отримала поранення в 17 років і стала інвалідом, має лишатися без нормальної підтримки. Вона – інвалід війни, але офіційно – інвалідність з дитинства, і це створює правову колізію.”
Нещодавно Анна отримала посвідчення особи з інвалідністю через війну, що стало кроком до справедливості.
“Якби їй призначили пенсію інваліда другої групи внаслідок війни, це дало б їй шанс на якіснішу реабілітацію і гідне життя.”
Погляди законодавців та майбутні кроки
Голова спеціальної комісії Верховної Ради з питань захисту прав переселенців Сергій Козир зауважив, що випадок Анни не поодинокий. В Україні є багато дітей, які, отримавши важкі поранення під час війни, залишаються поза державною підтримкою через юридичні прогалини.
“Цей приклад – лакмусовий папірець, що вказує на нагальну потребу змін. Діти з інвалідністю через війну сьогодні можуть отримувати лише соцдопомогу, але не пенсію, що не відповідає реальним потребам.”
Обговорення законопроєкту щодо зміни пенсійного законодавства заплановане на засіданні 28 квітня. Сергій Козир також повідомив, що працюватиме з профільним комітетом і всіма фракціями, щоб якнайшвидше внести зміни у законодавство.
За процедурою підготовка та прийняття законопроєкту займе принаймні два місяці, але родини, подібні до Анниної, дуже сподіваються на швидке вирішення їхніх проблем.
