markdown
## Фільм “Satluj”: Кінокартина, яку намагаються приховати від індійської аудиторії
Індійський кінематограф знову опинився в центрі суперечок. Фільм із відомим актором Ділджитом Досанджем у головній ролі розповідає про темні сторінки історії – зловживання поліції в 1980-х і 1990-х роках у Пенджабі, період, коли регіон переживав масштабний сепаратистський конфлікт.
Прем’єра стрічки “Satluj” тривала рік, але цензура затягнула процес майже на чотири роки. У результаті творці відмовилися від традиційного кінопрокату й виклали фільм онлайн — проте вже за 48 годин стрімінгова платформа Zee5 його вилучила.
### Чому фільм вилучили з платформи?
В офіційній заяві платформи зазначено, що стрічка більше не доступна для індійських глядачів “у зв’язку з поточними подіями”. Хоча уряд не зробив публічних коментарів, але за інформацією місцевих ЗМІ, фільм прибрали з міркувань безпеки та через те, що нібито його можуть використати “антиіндійські сили”.
Для творців “Satluj” це – лише останній приклад глибокої цензури, що панує в країні за прем’єрства Нарендри Моді. Умови для створення мистецтва, яке не вкладається в офіційну політичну лінію, стають дедалі складнішими.
### Історія, яку розповідає “Satluj”
Однією з ключових фігур фільму є правозахисник Джасвант Сінгх Халра, який детально задокументував примусові зникнення тисяч людей та позасудові вбивства, що відбувалися в Пенджабі за часів жорстких репресій поліцією.
Спочатку стрічка мала назву “Punjab ’95” – по роках його викрадення та загибелі. Незважаючи на те, що порушення прав людини документувалися в часи влади опозиційної Конгрес-партії, і за нинішнього уряду залишаються повідомлення про дискримінацію меншин.
Після заборони фільму він швидко набув статусу культового: нелегальні копії розповсюджуються мережею, а у селах і храмах Пенджабу проходять його публічні покази.
Ділджит Досандж повідомив своїм фанам:
> “Історія почала жити власним життям, і сьогодні про Джасванта Сінгха Халру говорять в кожному домі. Чим більше намагаються заборонити, тим активніше йде обговорення.”
### Цензура та реквізити до фільму: невтомна боротьба із цензорами
Режисер Гоні Трехан розповів, що бюджет “Satluj” становив близько 4,5 мільйонів доларів. Проте найбільшим викликом стало затвердження фільму Центральною Радою Індійського Кіно.
Серія вимог цензорів включала:
1. Змінити назву стрічки.
2. Винайти вигадані імена персонажів.
3. Усунути згадки про штат Пенджаб і державні символи — прапор Індії, історичні події, зокрема вбивство прем’єр-міністра Індіри Ганді.
Трехан у інтерв’ю жартома зазначив:
> “Очікую на той день, коли мені скажуть: ‘Ось сценарій, а ти режисеруй так, як вони скажуть.’”
### Підтримка ідеологічного кіно на тлі утисків інших стрічок
Уряд Моді, виглядає, заохочує фільми, що просувають його політичну риторику. Приклад – “The Kashmir Files”, який переосмислює трагічні події через призму націоналістичних ідей. Цей і подібні фільми отримують схвалення цензорів, публічну підтримку від лідерів і податкові пільги.
Такі фільми приваблюють увагу:
– Гучна та кривава насильницька драма.
– Націоналістичний пафос, що поєднується з релігійним шовінізмом.
– Відверте підкреслення ролі прем’єра й його найближчого оточення як героїв.
Приклад “Dhurandhar” — це яскравий бойовик із надмірним акцентом на жорстокість, де моделюється образ лідера, що нарешті постає потужним у протистоянні з Пакистаном. Два фільми, що входять до серії, принесли понад 300 мільйонів доларів.
### Тиск на кіно, яке виходить за межі офіційної позиції
Перелік стрічок, які потрапили під цензуру в Індії, дуже довгий, а теми, які вважаються табу, постійно розширюються. У центрі уваги заборонено ставити:
– Кастову дискримінацію.
– Зловживання правоохоронців.
– Провали урядових ініціатив.
Режисери відзначають, що комунікація з цензурним органом часто відбувається усно, а відмова від показу – прихована за тінню бюрократичної мовчанки. До цього додаються погрози зі сторони праворадикальних активістів, що змушує навіть великі стрімінгові майданчики триматися від таких кінопроектів подалі.
Настільки глибокий страх призвів до самоцензури: проекти проходять суворий юридичний відбір на стадії препродакшену,чистяться від згадок “непотрібних” тем і стають одноманітними, без значимого виклику суспільним проблемам.
Стрічкам, які беруть на себе цей ризик, часто судиться доля режисера Трехана — навіженим нести правду ціною дроблення твору та суспільних стосунків.
—
Фільм “Satluj” перегукується із законом та політикою, і це далеко не лише про кіно. Це історія про свободу слова, пам’ять людства та те, як влада використовує мистецтво і цензуру для контролю над наративами, що формують суспільну свідомість.
