Іран під обстрілом: як люди залишилися сам на сам із загрозою війни
Хаос у Тегерані під час авіаударів
У суботу вранці, коли американські та ізраїльські винищувачі атакували Тегеран та інші міста Ірану, країна переживала звичайний робочий день. Втім, уряд майже не надавав інструкцій чи рекомендацій, куди звертатися за безпекою, про що розповіли понад десяток місцевих жителів. Люди, що поспішали покинути свої домівки, зіткнулися з майже відсутністю укриттів. Батьки у паніці телефонували до шкіл, намагалися забрати дітей, але навіть керівництво навчальних закладів не отримало чітких вказівок від влади.
Відсутність чітких інструкцій і мовчання державних ЗМІ
Протягом годин після масованих ударів американсько-ізраїльських сил багато іранців почувалися залишеними наодинці із загрозою. Тільки через тривалий час уряд оприлюднив заяву, що більше нагадувала політичний заклик із засудженням ворогів, ніж реальні поради для населення.
Державне телебачення майже не інформувало про способи безпеки під час бомбардувань. Замість цього показували революційні пісні та військові марші з часів ірано-іракської війни 1980-х років, а також різкі звинувачення на адресу США та Ізраїлю.
Обмеження та поради влади: половинчасті заходи
Рада національної безпеки Ірану заявила:
- Закриваються школи та університети до подальшого повідомлення;
- Банки залишатимуться відкритими;
- Урядові установи працюватимуть у режимі 50% завантаження.
У заяві також запевнили: «Іран налаштував усі необхідні заходи заздалегідь, тому хвилюватися немає причин.»
Натовпи на дорогах і черги за найнеобхіднішим
До полудня багато мешканців Тегерана, який налічує близько 15 мільйонів осіб, намагалися втекти з міста автомобілями. Траси з міста стояли в заторах на кілометри. Тим, хто залишився, доводилося стояти у довжелезних чергах біля хлібних магазинів і автозаправок.
Геларех, 36-річна жителька Тегерана, попросила не називати її прізвище через страх переслідувань. Вона розказала, що разом з родиною намагалася втекти до Каспійського моря, однак вимушена була пробиватися через затори після поспішного збору речей.
Збої в зв’язку і Вал соціальної тривоги
Комунікації опинилися під сильним ударом: дротові телефони перестали працювати майже по всьому місту, мобільний зв’язок був практично відсутній. Організація NetBlocks, що відстежує доступ до інтернету, повідомила про масштабні перебої у доступі по всьому Ірану.
Відсутність уваги та підтримки з боку влади відчувалася ще задовго до ударів. Люди готувалися, як могли:
- Шикувалися в черги за бензином, витрачаючи максимальний обсяг субсидій;
- Знімали готівку в банках, хоча часто отримували відмови через її відсутність;
- Обмінювалися порадами про дії під час авіаудара та формували «екстрені» набори.
Родя, 62-річна перекладачка, зізналася: «Ми живемо хвилина за хвилиною, не відриваючись від телевізорів і телефонів. Іранці повністю сам на сам із проблемами. Ми підтримуємо одне одного, а влади ніде не видно.»
Підготовка міста: без суттєвих зрушень
Мер Тегерана, Аліреза Закаані, повідомив, що станції метро та підземні паркінги можуть використовуватися як укриття. Проте жодних додаткових зручностей, таких як мобільні туалети чи системи вентиляції та опалення, не було забезпечено. Після нещодавніх 12-денних обстрілів іранських ядерних об’єктів у червні встановили велетенські колонки для оповіщення населення про надзвичайні ситуації.
Житлові умови, ціни та соціальна напруга
Хоча дефіциту продуктів не спостерігалося, шалена інфляція, що сягнула майже 60%, робить базові продукти малоздоступними для середнього і робітничого класів. Один із супермаркетів навіть опублікував повідомлення у соцмережах, що дозволяє купувати бобові та підгузки в розстрочку.
В інтернеті ширяться списки з рекомендаціями, що потрібно покласти до екстреної сумки та як вижити під час перебоїв з електро- і водопостачанням. Ось кілька порад із цих путівників:
- Запасіться водою та їжею тривалого зберігання;
- Підготуйте засоби гігієни і медикаменти;
- Не забудьте про зарядні пристрої і схеми евакуації.
Підґрунтя протестів і суспільна напруга
Все це посилюється травмами та страхом після кривавого розгону протестів у січні, коли тривалі масові акції проти уряду і тяжкого економічного становища призвели до загибелі щонайменше 7000 людей за три дні. Активісти вважають, що реальна кількість жертв може бути значно більшою.
Попри репресії, 21 лютого студенти у університетах Ірану поновили протести, вимагаючи повалення влади. Ці акції поширилися на десятки великих міст із гаслами, спрямованими безпосередньо проти верховного лідера Аятоли Алі Хаменеї, включаючи вигуки «Хаменеї — вбивця.»
